Україна в міжнародних відносинах/1/Акерманська конвенція 1826

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Азовсько-дніпровські походи 1695–1696

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Акерманська конвенція 1826 (М. М. Варварцев)

Акт злуки 1919 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

АКЕРМАНСЬКА КОНВЕНЦІЯ 1826 – угода між Росією і Туреччиною, вчинена 25 вересня в Акермані (нині м.Белгород-Дністровський, Україна). З російської сторони А.к. підписали новоросійський генерал-губернатор і повноважний намісник Бессарабської області М.С.Воронцов та посланник у Константинополі граф О.І.Рібоп’єр. Її укладенню передував російський ультиматум до Порти від 17 березня 1826 з вимогою у шеститижневий термін направити до Російської імперії уповноважених для перемовин із спірних питань. У разі ухиляння від них Росія погрожувала війною, до якої Османська імперія була не готова внаслідок нестабільного внутрішнього становища, розпочатої реорганізації своєї армії і тиску з боку Англії в питанні надання Греції автономії. У травні султан змушений був прийняти ультиматум і повністю погодитися із запропонованим Росією текстом конвенції. Вона складалася з 8 статей і двох окремих актів. А.к. підтвердила вимоги Бухарестського мирного договору 1812 про права та пільги Молдови і Валахії (Волощини) в управлінні, торгівлі та ін. Контроль за додержанням прав покладався на російських дипломатів, акредитованих в обох князівствах та в турецькій столиці. Султанський уряд також зобов’язувався вжити заходів у Сербії для забезпечення незалежності управління її внутрішніми справами, свободи віросповідання, торгівлі, заснування навчальних закладів, друкарень тощо.

А.к. закріплювала за Росією міста кавказького узбережжя – Анаклія, Сухум, Редут-кале та встановлювала запропоновану нею прикордонну лінію на Дунаї. Запровадження режиму свободи торгівлі та судноплавства в усій Османській імперії і зобов’язання її відкрити чорноморські протоки для торговельних суден нечорноморських країн мали особливо важливе значення для Південної України, економіка якої безпосередньо залежала від міжнародних морських сполучень. Порушення Портою А.к. у період після її підписання стали одним з приводів російсько-турецької війни 1828-29.

Літ.: Полное собрание законов Российской империи. – СПб., 1830, т.1; Внешняя политика России ХІХ и начала XX века. Документы Российского министерства иностранных дел. – М., 1985, т.6 (14).

М.М.Варварцев.