Перейти до вмісту

Україна в міжнародних відносинах/1/Берлінський університет

Матеріал з Вікіджерел

Берлінський університет – один з найбільших закладів вищої освіти у Німеччині. Заснований 1809. З його діяльністю пов’язана праця філософів Г.Гегеля, Й.Фіхте, філологів Якоба і Вільгельма Грімм, історика Т.Моммзена, фізиків Г.Гельмгольця, А.Ейнштейна, М.Планка, медиків А.Грефе, Р.Коха, Р.Вірхова та ін. З 1946 має ім’я видатних учених Александра і Вільгельма Гумбольдтів. На його 26 факультетах готують магістрів та бакалаврів за спеціальностями: право, економіка, соціальні дисципліни, культурологія, медицина, комплексу природничих наук. Нині в Б.у. навчається понад 30 тис. студентів з багатьох країн світу, у тому числі з ­України.

Традиція української молоді здобувати знання в Б.у. склалася ще у ХІХ столітті. 1836 на юридичний факультет вступив М.Д.Іванишев, в майбутньому один з фундаторів української історичної науки ХІХ ст., який формував свої наукові погляди під керівництвом Ф.Савіньї – засновника історичної школи права, Е.Ганса – історика права, учня Гегеля, Ф.Раумера, Л.Ранке та ін. 1844 у Б.у. стажувався і слухав лекції мінералога Х. Вейса, географа К.Ріттера – членів Берлінської академії наук кандидат філософії Київського університету св. Володимира О. Рогович, пізніше професор цього університету і директор Ботанічного саду. Після Першої світової війни студентами Б.у. було чимало українських емігрантів, зокрема, історик Б.Крупницький, журналісти М. Добрянський–Демкович, З.Пеленський. В Б.у. читали лекції, виступали з науковими доповідями С.Смаль-Стоцький, Д.Чижевський, Б.Матюшенко, В.Кубійович, І.Лоський, В.Леонтович, З.Кузеля. У Фонетичному інституті університету Я.Рудницький на запрошення професора Д.Вестермана опрацював українські діалектичні тексти. У листопаді 1926 заходами П.Скоропадського та за підтримки німецького уряду був заснований як філіал Б.у. Український науковий інститут, очолений істориком Д.Дорошенком, де діяли чотири кафедри: української історії, української державності, духовної культури і релігійних відносин, історії матеріальної культури. В інституті працювали В.Липинський, І.Мірчук, В.Залозецький, Б.Крупницький, М.Антонович, Д.Олянчин, І.Лоський, які видавали праці про Україну українською та німецькою мовами.

Літ.: Берлин – столица ГДР. – Дрезден, 1980; Яріш В., Сулима М. Україн­ці в Берліні, 1918-1945 рр. – Торонто, 1996; З історії міжнародних зв'язків України: наука, освіта (ХІХ – 30-ті роки XX ст.). Документи і матеріали. – К., 1999; Fischer Weltalmanach. – München, 1999; Киян О.І. М.Д.Іванишев як історик й організатор історичної науки// УІЖ, 2002, №2.

Н.В.Кривець.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.