Україна в міжнародних відносинах/1/Вишеградська група

Матеріал з Вікіджерел

Вишеградська група – регіональне об'єднання посткомуністичних країн Центральної Європи – Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини. Створення Вишеградської групи було ініційовано президентом Чехословаччини В.Гавелом, який у січні 1990 р. висунув цю ідею. Тоді згадували про середньовічний досвід регіональної співпраці, адже ще 1335 р. у ­Вишеграді поляки, чехи та угорці домовилися об'єднання зусиль проти тодішнього австрійського домінування.

Безпосереднім поштовхом до створення сучасної Вишеградської групи стали криваві події січня 1991 р. у Вільнюсі. Після цього Польща, Чехословаччина та Угорщина прийняли рішення об'єднати свої зусилля з одного боку заради остаточного виходу з-під геополітичного домінування СРСР, а з іншого – з метою координації зусиль, спрямованих на європейську та євроатлантичну інтеграцію. 15 лютого 1991 р. у м. Вишеград було досягнуто домовленість про співпрацю Польщі, Чехословаччини та Угорщини за нових умов, які склалися після закінчення “холодної війни” в Європі. У Вишеградській декларації також було відзначено, що держави вважають передумовою розбудови демократії і громадянського суспільства центральноєвропейську ідентичність і поглиблення співробітництва між країнами-учасницями з метою їх загальноєвропейської інтеграції. Було поставлено задачу проведення регулярних консультацій з питань регіональної та європейської безпеки, сприяння розвитку взаємовигідної торгівлі та економічної кооперації, розвитку інфраструктури та співробітництву територіальних громад.

16 грудня 1991 р. Європейська Спільнота уклала угоди про асоціацію з Польщею, Угорщиною та Чехословаччиною. Однак 1 січня 1993 р. Чехословаччина поділилася на дві незалежні держави – Чеську Республіку та Словацьку Республіку. Тому 4 жовтня 1993 р. ЄС підписав окремі угоди про асоціацію з Чехією та Угорщиною. Переорієнтація торговельних зв'язків країн Вишеградського блоку була забезпечена успішною діяльністю Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (створена 1992 р.). У 1994 р. Польща та Угорщина подали заявки на вступ до ЄС. У тому ж 1994 р. Угорщина, Чехія, Польща приєдналися до програми НАТО “Партнерство заради миру”.

У 1998 р. Європейський Союз розпочав переговори про вступ з Польщею, Чехією та Угорщиною. Знадобилася демократизація внутрішньополітичного становища у Словаччині, аби ця країна також розпочала переговори про вступ до ЄС у 1999 році. 12 березня 1999 р. Польща, Чехія та Угорщина офіційно стали членами Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Словаччина вступила до НАТО у 2004 році. Свідченням поглиблення військово-політичного співробітництва країн “Вишеградської четвірки” стало створення штабу польсько-чесько-словацької бригади, а Словаччині було доручено координувати модернізацію систем озброєнь нових членів НАТО. Починаючи з 2002 р., в Косові діє спільний чесько-словацький батальйон.

На початку 90-х рр. XX ст. було встановлено формат постійних консультацій Вишеградської групи з балканськими країнами, а також Вишеградської групи з Україною. Українські прем'єр-міністри у 2003 р. та 2005 рр. брали участь у самітах “Вишеградської групи”, яка на той час вже декларувала неможливість прийому нових країн-членів. Україна співробітничає з “Вишеградським фондом”. Країни “Вишеградської групи” підтримують проект створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Крім того, вони наполягають на поглибленні співпраці України з НАТО. 1 травня 2004 р. Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина стали членами Європейського Союзу. Після цього зберігся формат регіональної співпраці країн “Вишеградської четвірки”, який є аналогічним до регіонального об'єднання Бельгії, Нідерландів та Люксембургу (Бенілюкс) та Балтійської Ради Скандинавських країн.

Літ.: Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від середньовіччя до сьогодення. – К., 2004; Герасимчук Т.Ф. Країни Центральної Європи в політиці Європейського Союзу (1989-2004 рр.). – Автореферат дисертації к.і.н. – К., 2005; Горенко О.М. “Європейський фініш” країн Центрально-Східної Європи і проблема економічного суверенітету // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. – К., 2004, вип.13. – с.215-237; Зеленько Г.І. Політична “матриця” громадянського суспільства (досвід країн Вишеградської групи та України). – К., 2007; Мороз Д.О. Виникнення та розвиток системи багатостороннього співробітництва країн-членів Вишеградської четвірки (1991-2004 рр.). Автореферат дисертації к.і.н. – К., 2006; http://www.visegradgroop.org; Досвід країн Вишеградської четвірки на шляху до ЄС: Можливості для України: Аналітичні оцінки. – Ужгород, 2003; Кіш Є.Б. Центральна Європа в сучасній системі єврорегіональної інтеграції: Монографія. – Ужгород, 2008.

С.В.Віднянський, А.Ю. Мартинов.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.