Перейти до вмісту

Україна в міжнародних відносинах/1/Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства

Матеріал з Вікіджерел

Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства – громадська наукова організація. Постала 10 січня 1926 шляхом об'єднання Київського та Харківського товариств сходознавців. Згідно зі статутом, її завдання передбачали вивчення країн і народів Сходу, підготовку досвідчених науковців, видання дослідницької та просвітницької літератури, зміцнення міжнародних наукових і культурних зв'язків. Асоціація мала політико-економічний та історико-етнологічний відділи, які поділялися на секції (економіки та політики радянського Сходу, економіки та політики зарубіжного Сходу, права східних країн, історії мов та літератур, мистецтва й археології). До її складу входили також комісії: тюркологічна, семітологічна, українсько-турецьких відносин. В.н.а.с. складалася з трьох філіалів – у Харкові, Києві, Одесі, створених 8 березня 1926. На початку 1930-х рр. налічувала 193 дійсних членів. Впродовж 1926–29 вони підготували 224 доповіді з актуальних питань сходознавства, здійснили поїздки з науковими цілями до Туреччини, Нахічеванської автономної СРР та Абхазької автономної СРР, Азербайджанської СРР, виконували програму дослідження мови греків Південної України. Було проведено два з'їзди в Харкові (травень 1927 та листопад 1929), що набули характеру всесоюзних. 1926 – 1927 виходив “Бюлетень Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства” (видруковано п'ять номерів), в 1927–1931 – періодичний орган асоціації – журнал “Східний Світ” (з кінця 1930 – “Червоний Схід”, загалом 12 номерів). Розпорядженням Наркомосу в січні 1930 В.н.а.с. була реорганізована і на її базі засновано Український науково-дослідний інститут сходознавства.

Літ.: Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства. 1926–1929 рр. – Х., 1929; Систематичний покажчик до журналу “Східний світ” – “Червоний Схід” (1927–1931). – Х., 1964; Комаренко Н.В. Установи історичної науки в Українській РСР. – К., 1973.

Л.Д.Якубова.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.