Україна в міжнародних відносинах/1/Віденський університет

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Віденський мирний договір 1809

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Віденський університет (Н. В. Кривець)

Візантія, Візантійська імперія ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

ВІДЕНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ – один з найбільших вищих навчальних закладів Австрії і Європи. Заснований 1365 імператором Рудольфом IV у складі 4 факультетів: юридичного, медичного, вільних мистецтв та богословського. У XIX ст. тут з’являються наукові підрозділи: 1849 – Історико-філологічний семінар, 1852 – Історичний інститут, 1854 – Австрійський інститут історичних досліджень. Від другої пол. ХІХ ст. університет стає постійним місцем навчання української молоді. 1868 тут організовано академічне товариство “Січ” (існувало до 1944) – одне з перших українських студентських організацій з власним статутом. До “Січі” спочатку входили 27 чоловік, серед них О.Волощак, згодом професор Віденського політехнічного інституту, М.Борискевич, відомий лікар-окуліст у Граці, Ю.Пелеш – єпископ. До складу почесних членів товариства обиралися І.Франко, М.Грушевський, О.Кобилянська, В.Винниченко, Б.Лепкий. Товариство видавало українські книжки, організовувало літературні та театральні вечори, наукові диспути. Ним була зібрана найбільша бібліотека українських видань на чужині.

У другій пол. XIX – на поч. XX ст. вихованцями Віденського університету були хімік І.Горбачевський, фізик І.Пулюй, уролог Т.Гринчак. Тут здобули ступінь доктора філософії І.Франко, К.Студинський. Українці О.Огоновський, С.Смаль-Стоцький, З.Кузеля, М.Осадець, В.Щурат, О.Колесса здобували науково-дослідницький досвід в університетських семінарах слов’янської філології та східно-європейської історії під керівництвом славістів Ф.Міклошича, В.Ягича, Й.Іречека, історик М.Кордуба підготував одну з перших українознавчих дисертацій на тему “Історія і становище Галицького князівства в XIII столітті”, композитор С.Людкевич студіював музикознавство. Від 1904 до 1938 у Семінарі східноєвропейської історії під керівництвом професорів Іречека та Іберсбергера захищена низка дисертацій з україніки. Серед них: “Галицькі русини у XVIII і ХІХ століттях” В.Кушніра, “Богдан Хмельницький і українська державна ідея” Н.Суровцева, “Перша українська політична еміграція і її роль в українському відродженні” І.Німчука, “Держава і суспільство в Галичі і Волині під династією Романовичів в XIII столітті” І.Турина.

Нині В.у. має 8 факультетів: католицької теології, протестантської теології, юридичний, економіки та суспільних дисциплін, медичний, класичних мов і літератур, математики та природничих дисциплін, інтегральних дисциплін. Тут навчається близько 25 тис. студентів з Австрії та багатьох зарубіжних країн. 1997 відкрито курс україністики.

Літ.: Вайс В.М. Вена. – М.,1996; Австрия. Факты и цифры. – Вена, 1997; Українсько-австрійські культурні взаємини другої половини ХІХ – початку XX століття. – Київ-Чернівці, 1999.

Н.В.Кривець.