Україна в міжнародних відносинах/1/“Велике зерцало”
|
“Велике зерцало” – пам’ятка середньовічної писемності, збірка морально-повчальних оповідань з церковно-історичної й апокрифічної літератури та фольклору. Протягом 15–19 ст. справляла вплив на формування суспільних поглядів та літературних традицій в різних країнах Європи. Вперше опублікована 1481 латинською мовою у Нідерландах. Включала близько сотні тематичних упорядкованих творів. Поширенням “В.З.” активно займалися члени чернечого єзуїтського ордену. 1624 збірка, що включала 1951 оповідання, вийшла друком у вільному перекладі польською мовою в Кракові. Інше краківське видання 1633 послужило джерелом для рукописних перекладів українською мовою, здійснених у середині 17 ст., а 1677 – російськомовних копій. Латинськими і польськими виданнями “В.З.” послуговувалися у 17 ст. І.Галятовський, А.Радивиловський та інші українські письменники і проповідники. В Україні збірка продовжувала користуватися популярністю також у 18 – першій пол. 19 ст., коли чимало сюжетів з неї перейшло в усну народну творчість, лубочну літературу.
Літ.: Гудзий Н.К. К вопросу о переводах из “Великого зерцала” в ЮгоЗападной Руси. – К., 1913; Білецький О. Хрестоматія давньої української літератури. – К., 1976.
М.М.Варварцев.
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.