Україна в міжнародних відносинах/2/Ірак

◀ Інтерпол

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Ірак

Іран ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ІРАК, Республіка Ірак (Al-'Irаq, Al-Jumhouriya al-'Iraqia) — держава в південно-східній Азії. Територія — 438,3 тис. км². Населення 27,5 млн осіб (2007). Етнічний склад: араби (бл. 77%), курди (бл. 18 %), туркмени, перси, ассірійці та ін. Столиця — м. Багдад. Адміністративно-територіальний поділ — 18 мухафаз (провінцій), у тому числі 3 автономні. Державні мови — арабська і курдська. Державна релігія — іслам (шиїти — бл. 62%, суніти — бл. 35%); решта — християни та ін.

І. є членом Організації Об'єднаних Націй з 1945, Ліги арабських держав — з 1945, Організації країн-експортерів нафти — з 1960.

Розташований в Месопотамській низовині, де виникла одна з найдавніших землеробських цивілізацій світу. Успішне землеробство в цьому регіоні залежало від іригаційних систем, спорудження і підтримка робочого стану яких вимагали централізованих зусиль. Тому вже в кінці 4 тис. до н.е. тут виникли міста-держави (Урук, Ур, Лагаш та ін.). На поч. 3 тис. до н.е. з'являються шумерські об'єднання міст-держав, у кінці 3 тис. до н. е. — царство Шумеру та Аккаду, держава III династії Ура. Згодом відбувається піднесення Старовавилонського царства, розквіт якого припадає на правління Хаммурапі (1792-1750 до н. е.). В 9 ст. до н.е. свою владу на територію І. поширює Новоассирійське царство, яке в 7 ст. до н.е. було завойоване мідянами. В 2-й пол. 6 ст. до н.е. І. став частиною Перської держави. В 2-й пол. 4 ст. до н.е. І. був завойований Александром Македонським, а після його смерті увійшов до складу держави Селевкідів. У 2 ст. до н.е. на території І. поширювалася влада Парфянського царства. Від 3 ст. н. е. країна перебуває у складі держави Сасанідів, а в середині 7 ст. її завоювали араби. В 2-й пол. 8 ст. в новозбудоване м. Багдад було перенесено столицю Арабського халіфату, який в середині 11 ст. впав під ударами турків-сельджуків. Протягом 13–14 ст. І. зазнав двох спустошливих монгольських завоювань (навала Хулагу та походи Тимура), на початку 16 ст. став частиною Сефевідського Ірану. Боротьба за території І. між Сефевідами і туркамиосманами на початку 17 ст. закінчилася перемогою Османської імперії. Після закінчення Першої світової війни Ліга Націй надала мандат Великій Британії на управління І. За сприяння англійців 11 липня 1921 країна стала конституційною монархією на чолі з королем Файсалом I (1921–33). У січні 1943 І. проголосив війну Німеччині та її союзникам, але не брав участі в бойових діях. 14 липня 1958 країну було проголошено республікою в результаті революції та повалення монархії. Після низки військових переворотів в липні 1968 до влади прийшли представники Партії арабського соціалістичного відродження (Баас) на чолі з генералом Ахмедом Хасаном аль-Бакром. Поміркована внутрішня та зовнішня політика, спрямування доходів від продажу нафти на розвиток сільського господарства та промисловості сприяли економічному піднесенню та зростанню авторитету І. на міжнародній арені.

1979 Партію арабського соціалістичного відродження очолив Саддам Хусейн. Територіальні претензії нового керівництва призвели до іраноіракської війни 1980-88, яка мала своїм наслідком великі людські жертви й завдала великої шкоди економіці країни. 1990 між І. та Іраном встановлено дипломатичні відносини. Іракська анексія Кувейту 1990 обернулася військовою операцією «Буря в пустелі» 1991 за участю 28 держав (США, Велика Британія, Франція та ряд арабських країн). І. зазнав поразки, за резолюціями Ради Безпеки ООН на нього було накладено економічні санкції. На початку 2003 США звинуватили І. у підтримці терористів та розробці зброї масового знищення. Всупереч рішенню Ради Безпеки ООН від 20 березня 2003 міжнародна коаліція на чолі з США розпочала війну з метою усунення режиму С. Хусейна. Після окупації країни розпочався процес передачі влади новому урядові. 2005 новообраний уряд І. перебрав усі повноваження.

І. займає друге, після Саудівської Аравії, місце у світі за запасами нафти. До військової операції «Буря в пустелі» нафтовий сектор країни забезпечував 95% надходжень в іноземній валюті. Після окупації країни 2003 та зняття міжнародних санкцій видобуток нафти знову почав збільшуватися.

Фундамент українсько-іракського співробітництва було закладено ще за доби СРСР, коли протягом 1980-х рр. українські фахівці брали участь у розбудові інфраструктури Іраку та розвитку цілих галузей економіки. Багато іракців здобували освіту в українських вищих навчальних закладах. Незважаючи на важкий період міжнародних санкцій та окупації, відносини з І. залишилися одним з важливих напрямків політики України, особливо в галузі економічного співробітництва.

У червні 2003 Верховна Рада України ухвалила рішення про направлення до І. українських миротворців. Український контингент відбував службу в провінції Васит у зоні відповідальності польського командування, впродовж 2003–05 втратив 18 військовослужбовців, більше як 40 одержали поранення. 11 січня 2005 Верховна Рада України ухвалила рішення про відкликання українського миротворчого контингенту. Від 2006 Україна залишає в І. інструкторів для навчання іракської армії.

Дипломатичні відносини між Україною та І. встановлені 16 грудня 1992. З травня 2001 в Багдаді розпочало роботу українське посольство. Між обома країнами укладено угоди про торговельне, економічне, науково-технічне співробітництво та ін. У червні 2008 в Києві було відкрито Посольство Республіки Ірак.

Літ.: Данциг Б. М. Ирак в прошлом и настоящем. — М., 1960; Федченко А. Ф. Ирак в борьбе за независимость: 1917–1969. — М., 1970; Моначинский А. Тайные пружины иракской войны 2003. — К., 2005; Иракский кризис и его влияние на международные отношения. — М., 2005; Мирский Я. Политическая история Ирака. XX век. — М., 2008.

Я. Л. Шолох, А. Ю. Мартинов.