Україна в міжнародних відносинах/2/Договір про дружбу, партнерство і співробітництво між Україною і Російською Федерацією 1997

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою республікою 1992

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Договір про дружбу, партнерство і співробітництво між Україною і Російською Федерацією 1997

Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія 1993 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ, ПАРТНЕРСТВО І СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ УКРАЇНОЮ І РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ 1997. Укладено 31 травня у Києві й скріплено підписами Президента України Л.Кучми та Президента Російської Федерації Б.Єльцина. Термін дії договору 10 років. Він прийшов на зміну Договору УРСР і РРФСР від 19 листопада 1990 і врегульовував принципово важливі питання у відносинах між обома державами. Містить 41 статтю. Ст. 1 констатує рівноправний і суверенний статус України й РФ та оголошує відносини між ними як стратегічне партнерство й співробітництво.

За ст. 2 визнається територіальна цілісність та непорушність існуючих кордонів між обома державами.

Договір (ст. 3) декларує мирне врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва на основі міжнародних зобов'язань та міжнародного права.Ст. 4 містить зобов'язання здійснювати співробітництво з метою зміцнення міжнародного миру й безпеки, сприяти процесу загального роззброєння, створення та зміцнення колективної безпеки в Європі.

Ст. 5 прокламуються домовленості про проведення регулярних зустрічей на вищому рівні, створення змішаних комісій для вирішення окремих питань, що становлять взаємний інтерес. Відповідно до ст. 6 Україна і РФ зобов'язалися не укладати з третіми країнами будь-яких договорів, спрямованих проти іншої сторони.

Ст. 8 містить зобов'язання обох країн зміцнювати співробітництво у військовій та військово-технічній галузі, забезпечення державної безпеки, співробітництва з прикордонних питань, митної справи, експортного та імміграційного контролю на основі окремих угод. Ст. 10 визнає право кожної із сторін захищати у встановленому порядку права своїх громадян, які проживають на території іншої сторони, згідно з нормами міжнародного права. Ст.12 зобов'язує сторони захищати етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність національних меншин на своїх територіях.

Ст. 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 присвячено співробітництву в економіці. Україна і РФ визнають необхідність поетапного формування і розвитку загального економічного простору шляхом створення умов для вільного пересування товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Ст. 23, 24 передбачають співробітництво в галузі культури, а ст. 25, 26 — в галузі захисту і поліпшення стану навколишнього середовища.

Ст. 27, 28 зобов'язують розвивати співробітництво в галузі соціального захисту своїх громадян, які постійно проживають чи тимчасово перебувають на території іншої сторони. Ст. 31 присвячено розвитку співробітництва в галузі охорони здоров'я і поліпшення санітарно-епідеміологічної обстановки. Ст. 32 врегульовує міграційні процеси. Ст. 33 передбачено співробітництво у боротьбі зі злочинністю.

Сторони взяли також зобов'язання з розвитку міжпарламентського співробітництва (ст. 35).

Згідно зі ст. 40 договір укладено терміном на десять років з автоматичним продовженням його у разі, якщо жодна із сторін своєчасно не заявить про своє бажання припинити його дію.

Договір було ратифіковано ВР України 14 січня 1998, Державною думою РФ — 15 грудня 1998, а Радою Федерації — 17 лютого 1999.

Ставши базовим нормативно-правовим документом двосторонніх відносин між Україною і РФ на тривалий період, договір набув чинності 1 квітня 1999. Від 1 квітня 2009 дію договору автоматично продовжено.

Літ.: Великий договір України з Росією: історичний компроміс чи реальний шанс на стратегічне партнерство?: матеріали «круглого столу» 30 квітня 1999 р. — К., 1999; Україна-Росія 1990–2000. Документи та матеріали. — К, 2001; Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001). — К., 2001.

Н. А. Ярко.