Україна в міжнародних відносинах/2/Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Республікою Болгарія 1992

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 2

під ред. Миколи Варварцева

Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Республікою Болгарія 1992
Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДОГОВІР ПРО ДРУЖНІ ВІДНОСИНИ І СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ УКРАЇНОЮ І РЕСПУБЛІКОЮ БОЛГАРІЯ 1992. Укладено 5 жовтня 1992 в м. Софії за підписами Президента Республіки Болгарія Ж. Желева та Президента України Л. Кучми, ратифіковано Верховною Радою України 9 квітня того ж року. 2 березня 1994 договір набув чинності після обміну ратифікаційними грамотами. Договір став результатом політичних змін, що сталися в Україні й Болгарії: проголошення Незалежності України 24 серпня 1991, визнання Болгарією незалежності України 5 грудня 1991.

Згідно із договором Україна і Болгарія задекларували, що у продовження традиційних дружніх взаємин «сповнені рішучості надати сучасний вимір співробітництву між обома державами» і «розвиватимуть дружні відносини відповідно до зобов'язань, зафіксованих в документах Наради з безпеки і співробітництва в Європі». З цією метою сторони взяли на себе зобов'язання усіляко сприяти розвитку контактів і проведенню зустрічей між представниками органів державної влади і управління на різних рівнях (зокрема міністри закордонних справ двох держав зустрічатимуться не менше одного разу на рік), а також — між політичними партіями, рухами, громадськими організаціями, окремими громадянами, містами-побратимами та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Домовлено розвивати співпрацю у галузі економіки і торгівлі, науки і техніки, освіти, туризму та екології; сприяти збереженню етнічної, мовної, культурної та релігійної ідентичності осіб української національності, які постійно проживають у Болгарії, і болгар в Україні; вживати заходи для спрощення консульського обслуговування, митного і прикордонного оформлення пасажирських перевезень і безперешкодного транзиту осіб територіями кожної договірної сторони; вирішення гуманітарних і соціальних проблем громадян, які тимчасово перебувають на території іншої сторони; забезпечувати обмін досвідом та інформацією у справах боротьби проти організованої злочинності, незаконної торгівлі наркотиками і зброєю, підробки грошових знаків, повітряного і морського піратства, незаконного вивозу культурних та історичних цінностей. Вирішено додатково укласти двосторонні угоди з питань, що конкретизуватимуть зобов'язання, вміщені у цьому договорі.

Сторони наголосили, що сумлінно виконуватимуть положення договору чинністю у десять років з автоматичною пролонгацією на кожний наступний п'ятирічний термін за умови, якщо жодна із договірних сторін не вирішить його денонсувати.

Укладення договору сприяло активізації політичного діалогу між Україною і Республікою Болгарія. Від 1992 відбулося кілька офіційних візитів, зокрема на найвищому рівні — Президента Республіки Болгарія Ж. Желева в Україну (грудень 1994), Президента України Л. Кучми в Болгарію (березень 1998), Президента Республіки Болгарія П. Стоянова в Україну (червень 1999), Президента України Л. Кучми в Болгарію (вересень 2001), Президента Республіки Болгарія Г. Пирванова в Україну (січень-лютий 2003). Це сприяло подальшій розбудові договірно-правової бази міждержавних відносин. Станом на 2009 між Україною і Республікою Болгарія укладено понад 90 двосторонніх договорів.

Літ.: Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Республікою Болгарія // Політика і час, 1991, № 11–12; Тимошенко Ю.О. Українсько-болгарські взаємини у сфері освіти та науки в 90-х рр. XX ст. // Україна в XX столітті: уроки, проблеми, перспективи. Збірник доповідей Міжнародної наукової конференції, присвяченої 10 річниці незалежності України, 25 квітня 2001 року. — К., 2001; Тимошенко Ю. О. Економічний аспект українсько-болгарських відносин // Вісник Київського інституту «Слов'янський університет». — К., 2001, вип. 11.

В. В. Піскіжова.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.