Україна в міжнародних відносинах/2/Дунайська комісія

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 2

під ред. Миколи Варварцева

Дунайська комісія
Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДУНАЙСЬКА КОМІСІЯ. Створена 1949 відповідно до рішень Бєлградської конференції 1948. Складається виключно з представників придунайських держав (по одному від кожної). Основними її функціями є спостереження за виконанням Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948, складання загальних планів розвитку судноплавства на основі пропозицій держав-учасниць Комісії, уніфікація правил річкового й санітарного нагляду, координація діяльності гідрометеорологічної й екологічної служб на Дунаї тощо. Штаб-квартира Д.к. перебуває у м. Будапешт (Угорщина), там же проводяться й щорічні сесії комісії (до 1954 вони проводились у румунському м. Галац). УРСР у 1970–80-ті рр. була позбавлена права мати свого представника в Дунайській комісії, її інтереси представляв делегат від СРСР. Лише 1992 це право представництва в Д.к. для України було відновлено. Негативно позначилося на розвитку дунайського судноплавства і роботі комісії запровадження економічних санкцій проти Югославії 1992, а особливо — бомбардування військовими силами НАТО Югославії 1999: зруйновані мости паралізували судноплавство на Дунаї.

Головним завданням діяльності Дунайської комісії після цих подій стало сприяння відновленню судноплавства на Дунаї у повному обсязі та стимулювання заходів, які зменшують ризики виникнення екологічних катастроф.

Літ.: Почекаева М. В. Международно-правовой режим судоходства на Дунае. — М., 1951; Васильєва-Чекаленко О. Д. Україна в міжнародних відносинах (1944–1996 рр.). — К., 1998; Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів 1991–1995 рр. — К., 1998, кн. 2.

С. В. Віднянський

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.