Україна в міжнародних відносинах/2/Жовтоводська битва 1648

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Жовтневий переворот у Петрограді 1917

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Жовтоводська битва 1648

Журавненський мирний договір 1676 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЖОВТОВОДСЬКА БИТВА 1648 — одна із найбільших битв визвольної війни українського народу середини 17 ст. Відбулася 29 (19) квітня — 16 (6) травня 1648 біля р. Жовті Води (теперішня назва — Жовта, притока Інгульця, басейну Дніпра), поблизу сучасного с. Пахарівки Олександрійського р-ну Кіровоградської обл. Козакам під командуванням гетьмана Б. Хмельницького, підтриманим кримськими загонами мурзи Тугай-бея, протистояло військо Речі Посполитої. За планом її польного гетьмана М. Потоцького передбачалося розгромити військові сили українців безпосередньо на Запорожжі. З цією метою польські підрозділи вирушили від місця свого розташування (Черкаси — Чигирин) двома окремими колонами. Перша (близько 5 тис. вояків) на чолі із сином польного гетьмана С. Потоцьким і комісаром реєстрових козаків Я. Шембергом просувалася суходолом, друга (понад 5 тис. осіб) спускалася по Дніпру на човнах. Дізнавшися про розпочатий ними похід, Хмельницький вивів полки із Січі назустріч, з'єднавшися по дорозі з кримцями, які 29 (19) квітня натрапили на поляків в урочищі Княжі Байраки й атакували їх. Табір, який терміново створили й укріпили частини коронного війська, наступного дня штурмували запорожці, але безрезультатно. Тому Хмельницький прийняв рішення про облогу, під час якої співвідношення сил змінилося на користь української сторони завдяки приєднанню до неї повсталих реєстровців, прибулих човнами до Кам'яного затону. За їхнім прикладом заворушення сталося й в таборі обложених, який покинули два полки реєстрових козаків, ставши на бік запорожців. Чисельність козацько-кримського війська зросла з 9 до 13 тис. вояків (за іншими даними — 15 тис.). Польське командування запропонувало переговори, погодившися в обмін на безперешкодний відступ залишити в таборі свою артилерію і порох. Однак такі умови не задовольнили Тугай-бея і бойові дії відновились. Уночі обложені прорвали кільце оточення і вийшли із табору. Під час переслідування вони зупинились і зайняли кругову оборону, яку, проте, було зруйновано навальним штурмом козаків і татар. Ж.б. завершилася повним розгромом коронного війська. У полон потрапили 3 тис. жовнірів та їхні чільники включно із С. Потоцьким і Я. Шембергом.

Події під Жовтими Водами набули широкого резонансу в Україні й Польщі, а також далеко за їх межами. Часописи Франції, Німеччини, Голландії, з'ясовуючи причини перемоги нової військово-політичної потуги, що постала у Східній Європі, містили схвальні відзиви про її керівника — «генерала» і «князя» Хмельницького. Цього ж року в Італії в м. Лукка — центрі традиційної торгівлі з Польщею — поширювалися звістки про «зраду королівській владі» — перехід реєстрових козаків на бік Хмельницького й приєднання до нього «більшої частини рутенів [українців] і послідовників грецького віросповідання».

Літ.: Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький. — Львів, 1954, 1990; Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — К., 1990, т. 2; Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. — К., 1995; Стороженко І. С. Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття. — Дніпропетровськ, 1996; Різаліті Р. Доба Хмельницького в Україні у світлі історичної хроніки міста Лукка. Пер. з італ. // УІЖ, 1999, № 3.

М. М. Варварцев.