Україна в міжнародних відносинах/3/Кенія

◀ Католицька церква в Україні

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Кенія

«Керзона лінія» ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КЕНІЯ, Республіка Кенія (Republic of Kenya, Jamhuri ya Kenya) — держава у Східній Африці. На південному сході омивається водами Індійського океану. Площа — 582,6 тис. км2. Населення — 39,8 млн. осіб. (2011).

Столиця — м. Найробі. Форма правління — республіка. Голова держави — президент. Державні мови — англійська та суахілі.

Згідно з археологічними даними територія К. входить до регіону, що був прабатьківщиною людства. У 6–5 тис. до н. е. носії капсійської культури відзначалися своєю витонченою керамікою. Тоді ж складалися передумови для осілого існування та відтворюючого господарства.

Задовго до н. е. узбережжя К. відвідували арабські, індійські та фінікійські торгівці. До 2-ї пол. 1 тис. до н. е. відноситься один з найдавніших описів східно-африканських (у т. ч. кенійських) земель — «Перипл Ерит рейського моря», написаний анонімним грецьким автором. У 7 ст. н. е. тут з'явилися перші арабські поселення Ламу, Малінді та ін., які займалися посередницькою торгівлею між внутрішніми районами Африки та Індією і Аравією. З Чорного континенту вивозили залізо, золото, слонову кістку, рабів, а ввозили металеву зброю, тканини, інші ремісничі вироби. З 9 по 15 ст. на узбережжі Східної Африки існували арабські султанати (імперія Зендж та ін.). У 1417–18 до Малінді прибула експедиція китайського адмірала Чжен Хе. 1498 на узбережжі К. висадилися португальці. На початку 16 ст. вони захопили більшість прибережних міст, піддавши їх спустошенню та розграбуванню. Однак до 1699 араби повернули собі контроль над регіоном.

У 2-й половині 19 ст. К. стала об'єктом суперництва між Англією та Німеччиною. В 1890, згідно з Гельголандською угодою, вона потрапила до сфери впливу Британської імперії, яка заохочувала міграцію до К. англійських поселенців, роздавала їм землі, відчужені в африканців. Сюди ж переселялися вихідці з Індії.

1906 при губернаторі створено Законодавчу та Виконавчу ради — органи самоврядування, куди входили тільки білі. В роки Першої світової війни кілька тисяч кенійських вояків у складі королівського корпусу африканських стрільців брали участь у боях проти німецьких військ у Східній Африці. У 1921 виникла Східно-африканська асоціація корінних жителів, яка очолила рух протесту проти колонізаторів і була розгромлена. Нове піднесення національно-визвольного руху відбувалося після Другої світової війни. У 1946 створено Спілку африканців К., яку очолив Джомо Кеньятта, 1949 — Східно-африканський конгрес профспілок. У 1952–56 К. охопило повстання «мау-мау» (рух за землю і свободу), яке невдовзі набуло рис братовбивчого протистояння. 1961 Національна спілка африканців перемогла на виборах до Законодавчої ради. У червні 1963 К. набула самоврядування, а 12 грудня того ж року проголошена незалежною й увійшла до Британської співдружності націй.

Першим президентом К. став Дж. Кеньятта (1963–78), який висунув програму побудови «африканської демократичної соціалістичної К.». В її державному управлінні домінуючі позиції посіли африканці. На землях, відчужених з компенсацією у європейців, було розселено 1 млн. африканців, створювалися колективні господарства. З 1978 по 2002 К. керував Даніель Арап Мої, який офіційно встановив однопартійний режим. Від 1970-х рр.

боротьба за землю та політичну владу призвела у К. до міжетнічних конфліктів, які посилилися на поч. 21 ст.

К. є членом ООН (з 1963), Організації африканської єдності (з 1963, з 2002 — її правонаступника, Африканського Союзу). Дипломатичні відносини між Україною та Республікою К. були встановлені 6 травня 1993.

Проте першого українського посла до К. було призначено лише в січні 2003.

Розвитку між країнами набуло торговельно-економічне співробітництво, що характеризується позитивною динамікою. К., як й інші країни регіону, зацікавлена у придбанні сільгосптехніки, техніки для будівництва і ремонту доріг, генераторів, сучасного медичного обладнання, механізмів для будівництва залізничних колій, залізничних вагонів різної модифікації, вантажних автомобілів та ін. У 2009 товарообіг між обома державами складав $ 137 млн. (у т. ч. експорт до К. $ 133 млн., імпорт з К. $ 4 млн.). Двосторонні контакти в гуманітарній сфері були започатковані меморандумом про співробітництво між Київським національним університетом ім. Т. Шевченка та університетом Найробі (17 травня 2004). Особливо високий авторитет в К. мають українські вищі навчальні заклади медичного профілю, в яких здобувають освіту студенти з цієї країни. В Україні також організовано відпочинок кенійських дітей у кримському центрі «Артек». У вересні 2011 кенійські співаки були участь у Міжнародному пісенному фестивалі «Crimea Music Fest» в Ялті.

Літ.: Бюттнер Т. История Африки с древнейших времён. — М., 1981; Филатова И.И. История Кении в новое и новейшее время. — М., 1985; Хазанов А.М. Португалия и мусульманский мир XV–XVI вв. — М., 2003.

М.С. Бур'ян, Д.М. Писаний.