Україна в міжнародних відносинах/3/Коллеж де Франс

◀ Кодацька облога 1648

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Коллеж де Франс

Коломацькі статті 1687 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КОЛЛЕЖ ДЕ ФРАНС (Collège de France) — вищий навчальний заклад Франції, заснований у Парижі 1530 королем Франциском І за порадою французького гуманіста Г. Бюде. Спершу в ньому викладалися грецька й давньоєврейська мови, математика, з 1534 — латина, з 1547 — також медицина й філософія. З боку Паризького університету — оплоту схоластичної філософії — лунали звинувачення в єресі на адресу перших професорів К. де Ф. Завдяки підтримці Франциска І він уникнув закриття й продовжував успішно розвиватися під впливом ідей Відродження. Упродовж своєї історії заклад мав різні назви: Коллеж трьох мов (Collège de trois langues), з 1545 — Королівський коллеж (Collège royal), за часів Великої французької революції кінця 18 ст. — Національний коллеж (Collège national), за Наполеона І — Імператорський коллеж (Collège impérial).

Сучасна назва закріпилася за ним з 1870. Нині тут викладається широке коло дисциплін з історії, археології, філології, філософії, соціології, економіки, математики, фізики, біології, хімії, медицини тощо.

У 1-й пол. 19 ст. у К. де Ф. було запроваджено лекції зі слов'янознавства.

Першим професором кафедри слов'янських мов і літератур став А. Міцкевич (1840–1852). Він викладав питання культурного розвитку слов'янства, наголошував на його значенні у світовій історії, зокрема, аналізував «Слово о полку Ігоревім». Характеризуючи творчість українсько-польського поета Ш. Шимоновича, Міцкевич зазначав: «Після Феокрита він найвидатніший з відомих нам ідилічних поетів. Він значно перевершує Віргілія…» С. Робер, який з 1852 до 1857 викладав у К. де Ф. слов'янську філологію, звертався до проблем української мови у своїй праці «Два панславізми. Сучасне становище слов'янських народів віч-на-віч з Росією» (1847), де характеризував «рутенське» чи «малоруське наріччя», що «панує в степах від Кубані до Карпат і від Одеси, Криму до Галичини…». Українознавчі питання висвітлювалися в лекційному курсі Робера, опублікованому 1851 під назвою «Слов'янство: його минуле, сучасність і майбутнє». У 1857–1883 лекції зі слов'янознавства у К. де Ф. читав О. Ходзько, дослідник і перекладач українських дум. З К. де Ф. була пов'язана діяльність професора слов'янських мов і літератур Л. Леже (1885–1923), українознавчі погляди якого формувалися під впливом М. Драгоманова. У 1904–1905 навч. р. Леже започаткував викладання в К. де Ф. української мови, у 1905–1906 розпочав читання лекцій, присвячених творчості Т. Шевченка, що були надруковані у швейцарському часописі «Bibliothèque Universelle et Revue de Suisse».

З 1924 до 1951 посаду професора слов'янських мов і літератур у К. де Ф. обіймав А. Мазон — колишній лектор французької мови Харківського університету (1905–1908), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1927). Він був особисто знайомий з М. Грушевським і 1935 опублікував його некролог у «Revue des Etudes Slaves». Упродовж 1943– 1944 Мазон читав у К. де Ф. курс лекцій на тему «Описовий та історичний огляд української мови порівняно з російською».

Міжнародні зв'язки К. де Ф. сприяли професійному зростанню учених в Україні. Упродовж 1820-х рр. тут слухали лекції математики М.В. Остроградський і В.Я. Буняковський, у 1840-х рр. — Є.І. фон Бейєр та Е.Е. Мірам, готуючись відповідно до викладання математики в Харківському й фізіології у Київському університеті. Протягом 1847–48 у К. де Ф. навчався М.Є. Ващенко-Захарченко, який 1867 обійняв посаду професора кафедри чистої математики Київського університету. Наприкінці 1850 — на поч.

1860-х рр. заняття в К. де Ф. відвідували представники Київського універ ситету: професор прикладної математики І.І. Рахманінов, магістр цивільного права В.Г. Демченко, ад'юнкт кафедри хімії Д.М. Абашев, в.о. ад'юнкта по кафедрі законів про державні повинності та фінанси Г.Д. Сидоренко, ад'юнкт державного права О.В. Романович-Славатинський, ад'юнкт кафедри чистої математики П.Е. Ромер. 1877 доцент кафедри чистої математики Харківського університету К.О. Андрєєв прослухав у К.де Ф. лекції визначних французьких учених Ж.-Л.-Ф. Бертрана й М.-Е.-К. Жордана; під час закордонного відрядження 1887–1889 приват-доцент кафедри хімії І.П. Осипов вивчав органічну й неорганічну хімію; після захисту магістерської дисертації (1888) М.Д. Пильчиков здійснював дослідження у фізичній лабораторії К.де Ф. 1890 до науково-дослідної роботи в К. де Ф. прилучився випускник Київського університету О.М. Бах, у подальшому засновник радянської школи біохіміків.

1933 наукову діяльність у К. де Ф. розпочав уродженець Полтавщини О.Є. Чичибабін. Його підручник з органічної хімії «Traité de Chimie Organique»(1933) використовувався у французьких університетах й отримав позитивний відгук нобелівського лауреата Ф.-О.-В. Гріньяра. Упродовж 1946–1966 посаду професора ранньохристиянської і візантійської археології К. де Ф. обіймав вихованець Київського й Одеського університетів А.М. Грабар. У К. де Ф. проходив фахову підготовку французький природознавець Ж. Шарпак (родом з Рівненщини) — лауреат Нобелівської премії у галузі фізики 1992.

У травні 2009 професор К. де Ф. П. Розанвалон презентував у Києві український переклад своєї книги «Демократична легітимність. Безсторонність, рефлексивність, наближеність». За його участю у Посольстві Франції в Україні відбувся круглий стіл на тему «Легітимність влади у демократичному суспільстві».

Літ.: Мицкевич А. Собрание сочинений. — М., 1948, т. 4; Lefranc A.

Histoire du Collège de France. — Paris, 1893; Борщак І. Слов'янські студії у Франції (1840–1950) // Україна, 1951, ч. 5; Варварцев Н.Н. Украина– Франция: обмен научными и техническими знаниями (60–90-е годы ХІХ в.) // Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. — К., 1990; Литовченко П. та ін. Творець детекторів елементарних частинок // Вісник НАН України, 2010, № 12; Капсамун І. Відповідь на кризу демократичної легітимності. Нова книга П'єра Розанвалона вже в Україні // День, 2009, 23 травня; http://www.college-de-france.fr.

О.А. Іваненко.