Україна в міжнародних відносинах/3/Ліван

◀ Литовці в Україні

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Ліван

Ліга Націй ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

ЛІВАН, Ліванська Республіка — держава в Передній Азії, у Східному Середземномор'ї. Площа — 10452 км2. Населення — 4,2 млн. осіб (2011).

Столиця — м. Бейрут. Форма правління — республіка. Голова держави — президент. Державна мова — арабська.

Л. — президентсько-парламентська республіка. Глава держави — президент — обирається парламентом. Законодавча влада належить парламенту (Палата депутатів), виконавча — президенту та раді міністрів на чолі з прем'єр-міністром.

Від давніх часів на узбережжі Л. існували торгові міста-держави, населені фінікійцями: Тір, Сідон, Беріт, Біблос та ін. Протягом 8-1 ст. до н. е.

вони перебували під владою Ассирії, Вавілонії, Персії, імперії Александра Македонського, держави Селевкідів. У 64–63 до н. е. ліванські землі було включено до складу римської провінції Сирія, 395 н. е. — до Візантії. З 7 ст.

в Л. панували араби, з 11 ст. — турки-сельджуки, з кін. 11 ст. — поч. 12 ст. — хрестоносці, з кін. 13 ст. — Єгипет. У 1517 турецький султан Селім I, розгромивши Єгипет, включив Л. до складу Османської імперії. У серпні 1860 Франція під приводом захисту християнського населення Л. окупувала країну, але під тиском Англії змушена була вивести свої війська вже наступного року. У 1861 міжнародна комісія з представників Англії, Австрії, Пруссії, Туреччини, Росії та Франції виробила Органічний статут Л. Згідно з ним, гірський Л. став мутасаріфією (автономною областю) на чолі з християнським генерал-губернатором. Невдовзі суспільне життя Л. значно пожвавилося. Поширювався просвітницький рух. 1858 стала виходити перша ліванська газета (в 1892 було вже 14 періодичних видань). З'явилися літературні та наукові товариства. Місіонери з Франції, Англії та США заснували мережу художніх шкіл і коледжів. Бейрут став одним з культурноосвітніх центрів на Близькому Сході.

1918 після перемоги Антанти Л. окупували англо-французькі війська.

З 1920 Л. був підмандатною територією Франції. З вибухом Другої світової війни в Л. було стягнуто значні військові контингенти. Після капітуляції Франції німецька авіація почала використовувати аеродроми Л., але в червні 1941 в країну вступили підрозділи англійської армії та французьких патріотів, сформовані в еміграції. Фашистські війська в Л. капітулювали 14 липня 1941.

22 листопада 1943 Л. було проголошено незалежною державою. У 1948– 1949 Л. узяв участь у першій арабо-ізраїльській війні, внаслідок якої країна стала притулком для палестинських біженців. Після «шестиденної» арабоізраїльської війни 1967 тут створюються бази Організації визволення Палестини. 1975 у Л. спалахнула громадянська війна (тривала до жовтня 1990).

В ході цього конфлікту загинуло 94 тис. ліванців, 800 тис. жителів покинули країну.

Л. є членом ООН (з 1945), Ліги Арабських держав (з 1945).

Українсько-ліванські зв'язки розвивалися з часів паломництва українців на Святу землю, а також їхньої діяльності у складі установ царської Росії в Л. Особливо слід відзначити поїздку до Л. видатного сходознавця А.Ю. Кримського, який у 1896–98 жив у ліванській сім'ї, працював у бейрутських рукописних сховищах та бібліотеках, де збирав матеріали про звичаї, традиції і побут ліванців. Учений написав бейрутський цикл віршів «Пальмове гілля», йому належать роботи про лінгвістичні відповідності в арабській та українській мовах. В радянський період, особливо у 70–80-і роки 20 ст., двосторонні зв'язки розвивалися завдяки навчанню сотень ліванців в українських вузах.

Дипломатичні відносини Л. з незалежною Україною було встановлено 14 грудня 1992. Посольство України в Бейруті було відкрито у серпні 1995.

У лютому 2006 в Києві започаткувало свою діяльність Посольство Лівану.

Двосторонні відносини отримали новий імпульс завдяки офіційним візитам Президента України до Лівану у 2002 та Президента Лівану в Україну у 2003. З грудня 2001 по травень 2011 було підписано 18 двосторонніх угод про співробітництво в економічній, науково-технічній, медичній, культурногуманітарній сферах. У 2010 товарообіг між країнами склав $ 1,037 млрд., з них $ 1,033 млрд. складав український експорт та $ 4 млн. — український імпорт. Станом на кінець 2010 загальний обсяг ліванських інвестицій в економіку України досяг $ 20,2 млн. В Україні зареєстровано 56 підприємств за участю ліванського капіталу. В галузевій структурі розподілу ліванських інвестицій в Україні переважає торгівля і громадське харчування (близько 85% загального обсягу інвестицій).

Україна є традиційним місцем навчання ліванської молоді. Нині в університетах Києва та інших міст здобувають освіту понад 600 студентів з Л. (переважно за медичними, інженерними та технічними спеціальностями).

В Криму організовано відпочинок ліванських дітей у дитячому центрі «Артек». Українські творчі колективи приїздять на гастролі до Л.

Літ.: Бузов В.И. Арабо-израильские конфликты на Ближнем Востоке // Новейшая история стран Азии и Африки. — Ростов н/Д, 2005.; Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. — М., 1980; Крижанівський О.П. Історія Страодавнього Сходу. — К., 2002.

М.С. Бур'ян, Д.М. Писаний.