Україна в міжнародних відносинах/3/Міжнародний Чорнобильський центр

◀ Міжнародний форум діячів культури в Києві 1964

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Міжнародний Чорнобильський центр

«Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки» ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МІЖНАРОДНИЙ ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР (МЧЦ). Об'єднав зусилля світового наукового співтовариства і технологічний потенціал різних країн для вирішення комплексної проблеми закриття Чорнобильської АЕС і перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.

Його створенням було продовжено традицію міжнародної співпраці, що почалась після аварії на четвертому енергоблоці та була офіційно оформлена створенням у жовтні 1991. Поштовхом до цієї події стала Угода між Урядами СРСР, Української РСР, Білоруської РСР та МАГАТЕ й постанова Ради Міністрів СРСР від 18 вересня 1990. За нових суспільно-політичних умов 23 червня 1992 була підписана угода про міжнародну співпрацю з питань, пов'язаних з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС між державними комітетами і міністерствами постраждалих республік й Комісією Європейських співтовариств. А 26 квітня 1996 уряди США й України підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо участі в діяльності МЧЦ, головною метою якого стала розробка ефективних технологій та заходів щодо подолання наслідків таких аварій і попередження їх повторення в будь-якій країні світу.

1997 функціонування МЧЦ підтримала Велика Британія, 1999 до участі в його діяльності приєдналася Японія. У 2000 Меморандум про взаєморозуміння щодо участі в діяльності МЧЦ підписали Франція и Німеччина.

У жовтні 1998 країни-учасниці підписали угоду про створення Ради учасників МЧЦ — органу, покликаного надавати Чорнобильському центру всебічну підтримку і допомогу. Від США в роботі МЧЦ бере участь Департамент енергетики та Тихоокеанська північно-західна національна лабораторія; від Великої Британії — Міністерство бізнесу, підприємництва і реформи управління; від Німеччини — Товариство з безпеки ядерних установок і реакторів. Франція представлена Інститутом радіоактивного захисту і ядерної безпеки, Японія — Національною дослідницькою асоціацією ядерної безпеки. Україну у МЧЦ представляє Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології.

За роки співробітництва в рамках МЧЦ реалізовано понад 80 міжнародних проектів. З 1997 по 2005 під егідою МЧЦ проводилися міжнародні науково-практичні конференції «Міжнародне співробітництво — Чорнобилю».

Указом Президент України від 26 квітня 1996 як складову МЧЦ створено Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології як науково-дослідну установу, підвідомчу Кабінету Міністрів України. Офіс Центру було розміщено в м. Києві. У 1997 спільним рішенням Чорнобильського центру, адміністрації ЧАЕС, Славутицької міської ради, представників Міністерства енергетики США та Тихоокеанської північно-західної національної лабораторії США відкрито відділення Чорнобильського центру в м. Славутичі — Славутицька лабораторія міжнародних досліджень і технологій.

У липні 1998 Україна та США підписали угоду про створення Міжнародної радіоекологічної лабораторії. З початком її роботи МЧЦ розширив сфери своєї діяльності та почав надавати послуги в галузі радіоекології та радіобіології, разом з українськими та закордонними колегами проводити дослідження у Чорнобильській зоні відчуження.

У лютому 2002 головний офіс Чорнобильського центру перенесено з Києва до м. Славутича. У Славутичі працюють практично всі групи управління ряду міжнародних проектів.

Літ.: Н.П. Барановська. Україна — Чорнобиль — світ. Чорнобильська проблема у міжнародному вимірі 1986–1999. — К., 1999; Матеріали VІ міжнародної науково-практичної конференції «Об'єкт «Укриття». 15 років: минуле, сучасне, майбутнє. — Чорнобиль, 2002, ч. 1–2.

Н.П. Барановська.