Україна в міжнародних відносинах/3/Охматівська битва 1655

◀ Остарбайтери

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Охматівська битва 1655

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

ОХМАТІВСЬКА БИТВА 1655 — одна з найбільших битв в історії національно-визвольної війни українського народу.

Наприкінці 1654 військо Речі Посполитої на чолі з коронними гетьманами С. Потоцьким і С. Лянцкоронським, а також С. Чарнецьким і К. Тишкевичем розпочало з допомогою ординців наступ на південно-західні кордони Української держави. Було взято Брацлав та кілька інших міст, обложено Умань — найважливіший у цьому регіоні пункт оборони українського війська, де укріпилися полки І. Богуна, Й. Глуха, М. Зеленського, С. Оргіяненка та ін. 23 (13) січня 1655 Б. Хмельницький на чолі українського війська разом з російським корпусом В. Шереметєва виступив з Білої Церкви на допомогу обложеним в Умані козакам, що змусило С. Потоцького припинити облогу Умані і вирушити назустріч українській армії. Обидва війська зустрілися під Охматовим (нині село Жашківського р-ну Черкаської обл.) увечері 29 січня 1655. На першому етапі битви ініціатива була в польських руках: було прорвано лінію оборони в розташуванні російського корпусу і захоплено його артилерію. З великими зусиллями українському війську вдалося витіснити поляків з табору. Хоча Кримський ханат був тоді союзником Речі Посполитої, але орда під час битви поводилася дуже пасивно, воліючи спостерігати за обоюдним знесиленням суперників. Другий етап битви (30–31 січня) пройшов у герцях та артилерійській перестрілці. Обидві сторони потерпали від браку води і особливо від сильного холоду, через що поле битви було прозване «Дрижиполем». 1 лютого козаки перейшли в наступ, прорвали кільце польських військ, дійшли до Охматова і вибили противника із замку.

В О.б. з обох боків загинуло приблизно по 15 тис. вояків, у т.ч. 6 тис. українських козаків і 9 тис. російських стрільців. Унаслідок битви збройним силам Української держави вдалося зупинити наступ Речі Посполитої і, незважаючи на спустошення, заподіяні ордою, розгорнути наступ у кампанії українських військ Б. Хмельницького 1655, яка завершилася облогою Львова та взяттям Любліна.

Літ.: Документи Богдана Хмельницького: 1648–1657 рр. — К., 1963; Літопис Самовидця. — К., 1971; Грушевський М.С. Історія України-Руси. — К., 1997, т. 9, ч. 2.; Мицик Ю.А. Умань козацька і гайдамацька. К., 2002; Горошко С. Дві битви під Охматовим: Простір і час. В кн.: Історикогеографічні дослідження в Україні. — К., 2004, вип. 7.

Ю.А. Мицик.