Україна в міжнародних відносинах/4/Пилявецька битва 1648

◀ Перший чехословацький корпус

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Пилявецька битва 1648

Південно-Африканська Республіка ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ПИЛЯВЕЦЬКА БИТВА 1648 — одна з наймасштабніших у Визвольній війні українського народу сер. 17 ст., в якій козацьке військо здобуло перемогу над польсько-шляхетською армією. Відбулася 11–13 (21–23) вересня поблизу містечка Пилявці (нині с. Пилява Старосинявського р-ну Хмельницької обл.).

Після нищівних поразок польського війська під Жовтими Водами та Корсунем між воюючими сторонами було укладено перемир'я. Однак, вже у червні князь Ієремія Вишневецький здійснив каральний похід до Волині і Поділля, а польський сейм оголосив чергову мобілізацію шляхти й розпочав формування нової найманої армії. На початку вересня польське військо на чолі із трьома командуючими (регіментарями) — князем Домініком Заславським, коронним підчашим Миколою Остророгом і коронним хорунжим Олександром Конецпольським у складі 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і штатом обслуги до 50 тис. осіб, маючи близько сотні гармат, вирушило на Волинь.

Готуючись до битви, майже 30-тисячна армія Богдана Хмельницького отаборилася біля р. Іква, що неподалік Пилявців: на правому березі — основні сили, на лівому — кіннота Максима Кривоноса. Зважаючи на те, що найкращі позиції вже були зайняті козаками, поляки змушені були стати табором на пагорбах і долинах лівого берегу Ікви. 21 вересня розпочався бій за укріплену козаками греблю, що сполучала обидва береги річки. Доволі швидко польським корогвам вдалося зламати оборону козаків і закріпитись на правобережжі. Впродовж наступного дня козацькі загони невпинно атакували греблю і зрештою відновили свої початкові позиції. Надвечір до козацького табору прибули загони буджацьких татар Айтимир-мурзи і Адлаєт-мурзи у кількості 4 тис. вояків, яких зустріли салютним вогнем із гармат і рушниць. Полонений жовнірами козак ввів польське командування в оману, повідомивши про прихід 40 тис. татар.

Вирішальний бій розпочався ранком 23 вересня наступом польської кінноти. Козацьке військо, витримавши натиск, перейшло в контрнаступ, оволоділо греблею і лівим берегом річки. Польські сили зосередилися в основному таборі і готувалися до організованого відступу, який вже в ніч на 24 вересня перетворився на панічну втечу. Козаки захопили обоз і всю артилерію супротивника. В результаті перемоги у П.б. козацька армія звільнила від поляків Поділля і Волинь, став можливим її наступ у Західну Україну. Нині на місці битви знаходиться пам'ятний знак, а в місцевому будинку культури діє музей-діорама з однойменною назвою. Літ.: Соловьев С.М. История России с древнейших времен. — М., 1991, т. 10, кн. V; Літопис гадяцького полковника Грабянки. — К., 1992; Полонська-Василенко Н. Історія України. — К., 1992, т. 2; Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини ХVІІ століття. — Дніпропетровськ, 1996.

В.В. Піскіжова.