Україна в міжнародних відносинах/4/Прутський трактат 1711

◀ Походи Русі на Візантію

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Прутський трактат 1711

Пряшівщина ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ПРУТСЬКИЙ ТРАКТАТ 1711 — мирний договір між Росією і Туреччиною, підписаний 12 липня 1711 у військовому таборі біля р. Прут поблизу м. Ясси. Положення П.т. були зумовлені невдалим прутським походом російського війська проти Османської імперії. В обмін на безперешкодний вихід царської армії з турецько-татарського оточення Росія зобов'язувалася повернути Туреччині Азов з прилеглою до нього територією, внаслідок чого позбавлялася свого південного флоту.

Російська сторона також мусила зруйнувати новозведені фортеці — Таганрог, Кам'яний затон і Новобогородицьку в гирлі р. Самари, пропустити до Швеції короля Карла ХІІ, який після Полтавської битви 1709 перебував на турецькій території. Їй заборонялося втручатися у внутрішні справи Речі Посполитої, займати запорозьких козаків й претендувати на владу над ними. Трактатом, крім того, проголошувалося вільне пересування купців та їх товарів між обома державами.

Незважаючи на підписання П.т. стан війни між Росією і Туреччиною тривав ще два роки, оскільки обидві сторони затягували виконання його положень. Зокрема, Росія продовжувала тримати свої війська в Польщі, тоді як турки відкладали відсилку шведського короля на батьківщину. Не здійснювалася ліквідація російських фортець на Півдні. Тож у грудні 1711 Туреччина виступила з погрозою нової війни проти Росії. До улагоджування конфлікту підключилися посли Нідерландів, Англії, Франції, Швеції, а також козацька еміграція на чолі з гетьманом Пилипом Орликом, зв'язана союзними договорами з Швецією (1710) та Кримським ханством (1711, 1712). Позиція козаків вплинула на посилення турецьких вимог, за якими Росія повинна була відступити з України й віддати її під протекцію Порти. 5 квітня 1712 у Константинополі Росія та Туреччина уклали договір, який в цілому підтверджував П.т. і стосовно України зазначав, що цар «віднімає свою руку» від козаків на західному березі Дніпра, так само як і від «півострова Січі».

На продовження П.т. та Константинопольського договору 1712 українське питання, яке залишалося одним з центральних у російськотурецьких стосунках, було порушено на переговорах1713, які завершилися Андріанопольським договором.

Літ.: Договоры России с Востоком, политические и торговые. — СПб., 1869; Соловьев С.М. История России с древнейших времен. — М., 1962, кн. VІІІ; Молчанов Н.Н. Дипломатия Петра Первого. — М., 1984; Артамонов В.А. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709–1914). — М., 1990.

М.М. Варварцев.