Україна в міжнародних відносинах/4/Рада економічної взаємодопомоги

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Пряшівщина

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Рада економічної взаємодопомоги

Рада Європи ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

РАДА ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДОПОМОГИ — міжнародна економічна організація соціалістичних країн, створена в Москві в січні 1949. Країнами-засновниками стали Болгарія, Польща, СРСР, Румунія, Угорщина, Чехословаччина. У лютому 1949 до РЕВ була прийнята Албанія, яка 1961 внаслідок ідеологічного розриву з СРСР припинила участь у роботі РЕВ. 1950 членом РЕВ стала Німецька Демократична Республіка, 1962 — Монгольська Народна Республіка, 1972 — Республіка Куба, 1978 — В'єтнамська Соціалістична Республіка.

Вищим керівним органом РЕВ була Сесія Ради (запроваджена 1949), головним виконавчим органом — Виконавчий комітет (створений 1962). Економічний виконавчо-адміністративний орган Ради — Секретаріат РЕВ — перебував у Москві.

Початкова радянська концепція діяльності РЕВ передбачала створення альтернативної щодо західноєвропейської інтеграції «соціалістичної моделі інтеграції». Модель РЕВ ґрунтувалася на розподілі праці країн соціалістичного табору, виходячи зі структури народного господарства СРСР. Дослідники історії РЕВ доводять, що функціонування зазначеної економічної організації спиралося на бартерний обмін радянської сировини на промислову продукцію інших країн-учасниць РЕВ. З метою організації багатостороннього економічного та науково-технічного співробітництва в рамках РЕВ, починаючи з 1956, створювалися постійні комісії Ради, які займалися вирішенням галузевих і науково-технічних проблем. Розвиток західноєвропейської інтеграції, символом якого стало створення Європейського економічного співтовариства, спонукав РЕВ уточнити концепцію своєї діяльності. На 12-й сесії Ради в грудні 1959 був прийнятий статут. Він передбачав розвиток співпраці на основі окремих угод та зробив можливою участь у роботі її органів спостерігачів. Із 1964 цим користувалася Соціалістична Федеративна Республіка Югославія. На договірних засадах із РЕВ співпрацювали також Фінляндія, Ірак, Мексика.

Домінантою діяльності РЕВ залишалося планування. 1971 було створено Комітет із співробітництва в галузі планової діяльності, а 1974 — Комітет із співробітництва в галузі матеріально-технічного постачання. У рамках РЕВ діяли Міжнародний банк економічного співробітництва, Міжнародний інвестиційний банк. Розрахунки в торгівлі між країнами РЕВ здійснювалися в «перевідних карбованцях».

УРСР брала активну участь в економічному та науково-технічному співробітництві із країнами-членами РЕВ. Формою такої співпраці спочатку була взаємодія через відповідні загальносоюзні органи. Із 1970-х рр. УРСР створювала спеціальні органи, які виконували організаційні функції щодо розвитку різних форм економічного та науково-технічного співробітництва із країнами-членами РЕВ. При міністерствах України створювалися спеціальні підрозділи (відділи, групи), у функції яких входили питання участі відповідних відомств у економічному та науковотехнічному співробітництві з зарубіжними країнами. Близько третини всієї зовнішньої торгівлі України припадало на країни РЕВ. З деяких видів продукції частка України у експортних поставках СРСР до країн РЕВ була визначальною. Україна була також головним ринком збуту експорту країн РЕВ до СРСР: технічне обладнання і товари народного споживання поступали з НДР, Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Угорщини та інших країн РЕВ.

Починаючи з 2-ї пол. 1980-х рр., країни-члени РЕВ опинилися в стані глибокої системної кризи. Адміністративно-командні системи країн соціалістичного табору продемонстрували свою неспроможність у розв'язанні нагальних проблем. Комплексна програма інтеграції, вироблена РЕВ, не давала достатніх стимулів для подальшого розвитку співробітництва. У червні 1991 РЕВ саморозпустилася.

Літ.: Основные документы Совета Экономической Взаимопомощи. — М., 1981; Координация народно-хозяйственных планов стран-членов СЭВ: Опыт, проблемы, перспективы. — М., 1987; СЭВ — новый тип международных экономических отношений. — К., 1988; Сохань П.С., Даниленко В.М. Украинская ССР в научно-техническом сотрудничестве стран социализма: 1945–1970. — К., 1988.

Н.В. Кривець.