Україна в міжнародних відносинах/4/Решетилівські статті 1709

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 4

під ред. Миколи Варварцева

Решетилівські статті 1709
Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

РЕШЕТИЛІВСЬКІ СТАТТІ 1709 — законодавчий акт стосовно управління Лівобережною Україною (Гетьманщиною), в основі якого були 14 пунктів «Просительних статей» гетьмана І. Скоропадського, поданих російському царю Петру І 28 (17) липня 1709 у Решетилівці, та «рішительні» резолюції на них царя, зроблені 11 серпня (31 липня) 1709 в Києві. Спільний документ, оформлений як указ, підписав державний канцлер граф Г. Головкін. Головним прагненням з боку гетьманського правління було отримання від царського уряду юридичного підтвердження та гарантій «прав, вольностей і порядків військових», наданих за попередніх гетьманів. Зокрема, передбачалося обмеження влади російських вельмож на території Лівобережжя, безпосереднє підпорядкування гетьмана лише цареві. Разом із тим Р.с. повністю зберігали встановлений раніше контроль царату над місцевим фінансуванням, функціонуванням адміністративного апарату, козацьким військом, зовнішньою політикою тощо. Реально вони вплинули на подальшу поступову ліквідацію автономії Гетьманщини та поширення на її території імперських порядків, а також на процес русифікації.

Літ.: Источники малороссийской истории, собранные Д.Н. Бантышем-Каменским и изданные О. Бодянским. — М., 1859, ч. 2.; Горобець В. Присмерк Гетьманщини: Україна в роки реформ Петра І. — К., 1998; Гуржій О. Іван Скоропадський. — К., 2004; Горобець В. Влада та соціум Гетьманату: Дослідження соціальної історії ранньомодерної України. — К., 2009; Гуржій О.І., Реєнт О.П. Від гетьмана до гетьмана: Рід Скоропадських в історії України. — К.–Суми, 2011.

О.І. Гуржій.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.