Україна в міжнародних відносинах/4/Рух неприєднання
| ◀ Румунія | Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Рух неприєднання |
Рух прихильників миру ▶ |
|
РУХ НЕПРИЄДНАННЯ — міждержавне об'єднання понад ста країн світу, які у роки «холодної війни» дотримувалися нейтралітету щодо політики СРСР і США. Концепція неприєднання постала на порядку денному світової політики 1955, коли у Бандунзі (Індонезія) відбувалася конференція нових незалежних держав, які звільнилися від колоніальної залежності. Тоді Індія і Китай сформували принципи руху: повага суверенітету і територіальної цілісності, врегулювання конфліктних питань мирними засобами, невтручання у внутрішні справи, повага національної самобутності, розвиток рівноправного та взаємовигідного співробітництва. Офіційне оформлення Р.н. відбулося 1961 у Белграді. Його лідерами стали Югославія, Індія, Єгипет. Пік активної діяльності Р. н. припав на 1970-1980-ті рр. Тоді його членами були 120 держав світу. Водночас принципам Р. н. завдавали шкоди воєнні конфлікти між державамичленами Руху (1962 — індійсько-китайська війна). 1979 введення радянських військ до Афганістану порушило дружні відносини між СРСР і Р. н.
Після завершення «холодної війни» й розпаду біполярної системи міжнародних відносин різні оцінки від членів Р.н. лунали щодо агресії Іраку проти Кувейту 1990. У 1991 територіально розпалася лідируюча країна Руху — Югославія. В 1995 на саміті глав держав Р. н. офіційно нейтральна на той час Україна отримала статус спостерігача в Р. н. На початку 21 ст. криза Р.н. поглибилася, що, зокрема, позначилося на диференціації держав Руху в ООН за національними та регіональними інтересами. Поглиблення розколу в Р.н. стимулювали антитерористична операція США в Афганістані, а також інтервенція США 2003 до Іраку. На сучасному етапі гостро стоїть проблема відродження ефективної діяльності Р. н.
Літ.: Матьовка М.П. Рух Неприєднання в системі міжнародних відносин (60-90-ті рр.). — Ужгород, 2002; История Движения Неприсоединения. — М., 2011.
А.Ю. Мартинов.
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.