Україна в міжнародних відносинах/4/Слов'янська бібліотека в Празі

◀ Словенія

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Слов'янська бібліотека в Празі

Слов'янський інститут у Празі ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

СЛОВ'ЯНСЬКА БІБЛІОТЕКА в Празі — публічна, наукова бібліотека в галузі славістики. Заснована в Празі 1924 з ініціативи першого президента Чехословацької республіки Томаша Г. Масарика під назвою Російська (з 1927 — Слов'янська) бібліотека Міністерства закордонних справ ЧР з фондом у 200 тис. томів — переважно книг представників російської, української та білоруської міжвоєнної еміграції в Чехословаччині. Серед керівників і перших співробітників С.б. були українські емігранти: В. Тукалевський (1881–1936) — директор, М. Михальчук — заступник директора, О. Гайманівський — завідувач відділу української літератури з фондом понад 14 тис. томів, П. Зленко — видавець журналу «Український тиждень» (1932–1938), автор бібліографічного покажчика праць української міжвоєнної еміграції в ЧСР (1932), М. Баймак — автор підручника української мови для чехів, М. Пархоменко. Нині фонди бібліотеки нараховують близько 700 тис. томів, які охоплюють видання із славістики з усього світу, а також художні твори мовами слов'янських народів. До її раритетів відносяться стародруки 16–18 ст., Рагузька (Дубровницька) колекція Решетаря, частина бібліотеки Смірдіна кін. 18 ст. та перш. пол. 19 ст., історична література, альманахи та періодика, яка збереглася в «Російському закордонному історичному архіві». С.б. володіє друками України 16 ст. — львівським виданням «Апостола» з друкарні І. Федорова (1574) і «Острозькою Біблією» (1581), а також рідкісними виданнями 17–18 ст. києво-печерської, львівської, ставропігійної, чернігівської й унівської друкарень та величезною колекцією періодичної преси, в тому числі українських часописів, яких лише в Чехословаччині у міжвоєнні роки виходило кілька сотень: «Нова Україна» (1922–1928), «Наша спілка» (1923–1926), «Книголюб» (1927–1932), «Розбудова нації» (1928–1934) та ін. У 1958 за часів комуністичного режиму Чехословаччини зі С.б. вивезено до СРСР кілька тонн українських книжок, архівів, мистецьких творів, які було розпорошено по різних бібліотеках та архівосховищах або знищено радянською владою як буржуазно-націоналістичну літературу. Нині український фонд С.б. — один з найбільших, що зібраний в одній бібліотеці поза межами України: понад 70 тис. томів книг, журналів і газет, а також архівні матеріали й мистецькі твори. Серед унікальних книг — петербурзьке 1840 року і перше нецензуроване видання 1876 року «Кобзаря» Т. Шевченка, «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край», що була організована у 1869–1870 рр. під керівництвом П. Чубинського, укладена Я. Головацьким тритомна збірка пісень «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (1878), прижиттєві видання Д. Антоновича, О. Олеся, Д. Дорошенка, листування Лесі Українки і М. Грушевського, рукописи О. Теліги і В. Січинського, робочі матеріали Українського Вільного Університету в Празі та інших українських навчальних закладів, організацій і товариств у Чехословаччині.

Зокрема, у бібліотеці зберігається велика кількість праць істориків України — О. Рігельмана, Д. Бантиша-Каменського, М. Костомарова, Д. Зубрицького, М. Драгоманова, М. Грушевського та ін. учених, комплекти наукових часописів: «Киевская старина», «Записки Наукового товариства в Києві», «Записки Наукового товариства ім. Шевченка» (118 томів), а також історичний журнал «Україна», який чотири роки видавався під керівництвом М. Грушевського, суспільно-політичні журнали «Червоний шлях» та «Життя і революція», що видавалися в УРСР, історичні часописи та україномовні газети, що виходили з часів Першої світової війни в Галичині, Буковині, Підкарпатській Русі (Закарпатті), а також у Варшаві, Відні, Мюнхені, Парижі, Скрентоні, Клівленді, Вінніпезі, Торонто й інших містах проживання української діаспори.

Українікою у С.б. активно користуються читачі, науковці й студенти не лише з Чехії та Словаччини, але й з України, США, Канади, Німеччини, Польщі та інших країн світу. В рамках видавничої діяльності Національної бібліотеки ЧР С.б. опрацьовує і видає спеціальні публікації у галузі славістики. 1996 бібліотекою видано тритомну бібліографію праць російської, української та білоруської еміграції, надрукованих у Чехословаччині у 1918–1945, яка містить майже 5,3 тис. статей. В останні роки С.б. стала ініціатором проведення міжнародних наукових конференцій, присвячених діяльності української політичної еміграції в ЧСР та світі, виставок української емігрантської преси тощо.

Літ.: Віднянський С.В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (1921–1945). — К., 1994; Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов. Прага, 14–15 августа 1995 г. Сборник докладов. — Прага, 1995; Мушинка М. Музей визвольної боротьби України та доля його фондів. — Мельбурн, 1996; Його ж. Музей визвольної боротьби України та доля його фондів: Історико-архівні нариси. — К., 2005; Національна бібліотека Чеської Республіки — Слов'янська бібліотека. «Українська література в чеському контексті в 1965–1994 роках». Матеріали до бібліографічного списку із сукупністю додатків щодо періоду 1814–1964 років / уклав Богдан Зілинський. — Прага, 2000; Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині. — Нью-Йорк–Прага, 2005; Музей Визвольної Боротьби України. До 80-ї річниці заснування // Збірник матеріалів конференції (Прага, 12–14 жовтня 2005 р.) / Упорядкувала Д. Петішкова. — Прага, 2006; Боряк Т. Документальна спадщина української еміграції в Європі: Празький архів (1945–2010). — Ніжин, 2011.

С.В. Віднянський.