Україна і Москва в історичних взаєминах/Боротьба за доступ до північного і південного моря
| ◀ Річні кітловини Сходу Европи | Україна і Москва в історичних взаєминах пер.: Карло Коберський Боротьба за доступ до північного і південного моря |
Часова рівновага: держава Ґедиминовичів ▶ |
|
Але майже в кожній з тих річних кітловин і на кожній з тих міжрічних ліній, природа по- містила кілька перепон, що утруднювали звязок між народами. Так, починаючи від коліна Німана, приблизно від Гродна, лінією на Торунь над Вислою і далі річкою Нотець, природа розмістила ряд майже непроходимих болот і плитких озер, які відділяли Поляків з властивої польської рівнини від їх поморських братів на стільки, що сильного політичного союзу між ними майже ніколи не було. Поморяни мали тісніші взаємини морем і сушею зі Заходом, як зі своїм одноплемінним півднем і в слід за тим підпали під німецьку окупацію, що йшла з того Заходу. Та окупація зробила з них „Поморянців“ і позбавила польське племя доступу до Балтійського моря між Одрою й Вислою. На Схід від лиману Висли такі-ж, коли не гірші болота, зовсім не пускали польської кольонізації до моря і оставили край за болотами для кольонізації надніманських[1] Литовців і Прусаків.
Перші польські надвислянські князі й королі намагалися доконче покорити собі ці племена. Бажання зломити тут Литовців, підкріплене католицькою політикою, принукало тих польських князів закликати на поміч Німців. Німці (т. зв. хрестоносці) поклали на литовській землі основи держави, яка з часом зломила саму Польщу. Поширюючись далі здовж моря, Німці захопили й Ригу, при лимані ріки, яка пливе довго по білоруській області, але потім переходить також лінією болот і озер та входить в литовську територію (Латишів). Суперництво полоцьких Білорусинів з Латишами і Латишів з Естами, так само як суперництво Поляків з Литовцями помагає закріпленню пришельців Німців на цілім південнім березі балтійського моря, на всіх пунктах, які є вихідними точками великих міжкітловинних комунікаційних ліній: так Німці закріпилися в Данціґу, в Кеніґсбергу, в Ризі. Міжнародні взаємини на балтійському побережжі через те дуже ускладнились, на явну некористь Поляків, Литовців, Білорусинів — вимагаючи від них, для свойого наладнання, дуже великих зусиль.
Нелегкі умовини склалися і на південних кінцях згаданих ліній, над Чорним Морем. Тут степова смуга, все поширюючись у напрямку сходу, притягає звідтам кочовиків, які пару разів відрізують українську кольонізацію від Чорного Моря.. Був час, що ті кочовики майже знівечили велике міжнародне значіння Дніпра, ледве оставляючи перехідний шлях від Данціґу через Варшаву, Галич (або Львів) і Ґалац. Цю лінію стараються Поляки відібрати від Українців, ослаблених натиском кочовиків (заняття Поляками Галичини в 14. стол.).
Таким способом ґеоґрафічно-історичні умовини між Балтійським і Чорним морями приводили до того, що тамошні народи відіпхано від морських берегів і вони товпилися один на одного. І дійсно, ми бачимо, що відпихані Німцями від заходу Поляки, ще в 10–11. стол. напирають на українську Галичину, а відштовхувані від чорноморських степів Волинці в 12–13 ст. ведуть винищуючу війну з німанськими Ятвягами і Литовцями, на яких з другого боку напирають і Поляки. Та найбільш прикрий для всіх показався цей взаїмний напір народів в Дніпровсько-Німансько-Вислянській області тоді, як Поляки остаточно втратили в користь Німців Поморя і область Одри та почали рішучо шукати собі винагороди на Сході. Сталося це в половині 14. століття.
——————
- ↑ Німан, значить Русь.