Україно, мати наша

Матеріал з Вікіджерел
Роман. Оповідання. Нариси. Вірші
Анатолій Свидницький
Київ: Наукова думка, 1985
«Україно, мати наша…»
голова ред. колегії — І. Дзеверін, редактор тому — П. Хропко, упорядкування — Р. Міщук
***

Україно, мати наша,
Широка та гарна,
За що ж тебе сплюндровано,
За що гинеш марно?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила,
Що так тебе знівечено?..
Личенько невмите,
Руса коса нечесана,
Дармо тіло збите.
Дармо збите, неприкрите,
Свитина подерта,
Хатиночка сяка-така,
Та ще й непідперта.
У пана двір кам'яний,
Високий до неба!
Станеш, глянеш, подумаєш.
Чого б йому треба?
Хіба ножа на карк білий,
Червоної бинди?
З'явись, з'явись, Залізняче
Та на Вкраїну вийди!

«УКРАЇНО, МАТИ НАША…»

Вперше надруковано І. Франком у журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43, за списком В. Антоновича, зробленим по пам'яті.

Автограф невідомий. Зазначений список зберігається в ІЛ, ф. 3, № 1619, арк. 596.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 475.

Вірш «Україно, мати наша…» у 60-х роках XIX ст. став революційною піснею. Антипоміщицька ідея кривавої помсти по-різному варіюється у творах А. Свидницького. Зокрема в поезії «Вже більше літ двісті як козак в неволі…» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43) звучить такий заклик до боротьби: «Кинь плуг, козаче, бери ніж та, де здибаєш вороженька, там і ріж!» У передмові до публікованих пісень-віршів Свидницького І. Франко назвав їх «пам'ятками дуже інтересного часу (років 1861—1863)[1] і дуже інтересного настрою серед одної часті української громади» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с, 43).

Подається за списком В. Антоновича.

——————

  1. До цього часу належать вірші А. Свидницького «Посеред неба красна зірка ходе…», «Є у вас щастя — хороша врода…», «Ой не сумуй, зозулечко, доки гай зелений…», «Коли хочеш, продавайся…», «Панянки», «Паничі», відомі із записів, які, очевидно, зроблені Панасом Мирним у Миргороді в 1861—1862 рр. (див.: ІЛ, ф. 5, № 1384). На приналежність Свидницькому вказують скорочене його прізвище, псевдонім «Патриченко» внизу під кожним із віршів. Частина з них є стилізацією народно-пісенних мотивів; вірші загалом поверхові і, очевидно, не призначались до друку. Вони були вперше опубліковані у «Науковому збірнику за рік 1926: Записки історичної секції ВУАН», т. XXI. К., 1926, с. 164—167,


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала в суспільному надбанні в Україні
  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
  • Автор помер у 1871 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 100 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.