Українське мовознавство/3/Про систему назв кольорів у сучасній украінській літературній мові
| ◀ Іменники з синтаксично обумовленим значенням в українській і російській мовах | Українське мовознавство. Випуск 3 Про систему назв кольорів у сучасній украінській літературній мові (Оксана Миколаївна Дзівак) |
Сполучуваність префіксованих дієслів переміщення ▶ |
|
Викл. ДЗІВАК О. М.
(Ровенський педінститут)
Серед лексичних шарів, які складають основний словниковий фонд мови, палежне місце займає лексико-семантична група назв кольорів.
Одним з найважливіших завдань вивчення лексико-семантичних груп у сучасній українській літературній мові є визначення їх системного характеру.
Системність мови в цілому є визнаним фактом. Питання про системність словника поки що залишається відкритим і вимагає свого вирішення. Шлях до вирішення цієї проблеми повинен лежати через дослідження конкретних лексико-семантичних груп.
Значний інтерес у цьому плані викликає аналіз лексико-семантичної групи слів на означення кольору.
Кольори, що існують у природі, становлять систему. Ця система є трьохмірною, тобто кожен колір може змінюватись у трьох напрямках, які характеризують колірний тон, насиченість і світлість. Ця система є безперервною і замкненою: всі кольори зв'язані один з другим безперервними переходами, і між кожними двома кольорами існує багато таких переходів. При поступовій зміні, шляхом безперервних переходів, один колір може бути переведений у будь-який інший. Так, наприклад, жовтий колір при змішуванні з червоним дає оранжевий, який гри поступовій зміні може бути переведений у світло-червоний, червоний, темно-червоний і т. д.
Наш колірний зір є упорядкованим, системним. Колірний тон є однією з основних ознак, за якою люди розрізняють предмети і орієнтують свою поведінку. В українській мові кольори розташовані по лінії колірного тону. Перехід від відчуття кольору до думки має в своїй основі зв'язок між кольором і словом. Єдність і розуміння зорових функцій проявляє себе у сприйманні та назвах кольорів.
Кожна назва означає одиничні кольори, узагальнюючи їх у деякі групи і абстрагуючись від різниці між ними.
Для кожного кольору потенціально можливий цілий ряд назв, у яких кожне слово підкреслює окрему сторону одного спільного змістового поняття,
Наприклад: червоний — один з основних кольорів спектру, що іде після оранжевого.
Цей самий тон, але з певними відтінками і насиченістю передають слова: багряний (густо-червоний), багровий (густо-червоний з синюватим відтінком), червлений (багряний) — поетичне, густо-червоний, багровий (густо-червоний з легким синюватим відтінком), пурпурний, пурпуровий (темно-багровий), червінковий (густо-червоний), червіньковий (густо-червоний з коричневим відтінком), пурпурово-червоний, бордо, бордовий (темно-червоний), темно-бордовий, буряковий, бурячковий (темно-червоний з синюватим відтінком), вишневий (темно-червоний, кольору стиглої вишні), темно-вишневий, малиновий (темно-червоний), кармазиновий (темно-червоний), темно-червоний, гранатовий (діал.) (темно-червоний), багристий, багрянистий (відтінок багряного), брусничний (червоний), кармінний, карміновий (яскраво-червоний), кров'яний (яскраво-червоний), кривавий (яскраво-червоний), кровистий (червонястий), криваво-червоний, калиновий (яскраво-червоний), рубіновий (яскраво-червоний), кумачевий (яскраво-червоний), огняний, огнястий, вогнистий (кольору вогню), огняно-червоний, яскраво-червоний, червоногарячий (яскраво-червоний), маковий (червоногарячий, яскраво-червоний), пунсовий (яскраво-червоний), яро-червоний (яскраво-червоний), ясно-червоний, червчатий (яскраво-червоний, застар.), шарлаховий (яскраво-червоний), шарлатовий (яскраво-червоний), чермний (яскраво-червоний), кораловий (яскраво-червоний), червонуватий, червонкуватий, червонястий, червоненький, червонавий, червонявий (обл.), рожевий (світло-червоний), темно-рожевий, ясно-рожевий, мигдалевий (ніжно-рожевий), рум'яний (рожевий із золотисто-коричневим відтінком; рожевий), мідний, мідяний (червоно-жовтий), мідно-червоний (червоний з жовтим відтінком), рудий (червоно-жовтий), рудуватий, рудавий, рудо-жовтий, буланий (світло-рудий, про масть коня), рижий (червоно-жовтий), гнідий (червонувато-рижий, про масть коня), темно-гнідий, цегляний, цеглястий (коричнювато-червоний), темно-цеглистий, темно-цеглястий, шафрановий, шафранний (червонувато-жовтий), оранжевий (середній між червоним і жовтим), помаранчевий (жовтогарячий), абрикосовий (жовтогарячий), морквяний (оранжевий), охряний, вохристий (червоно-брунатний).
Подібну групу слів, яка об'єднана на основі загальної значеннєвої співвіднесеності, і яка з тим або іншим ступенем повноти перелає один колір, ми визначаємо як синонімічний ряд, мікросистему, що має певну внутрішню структуру[1].
Відбиваючи складність і суперечливість процесу пізнання, такі мікросистеми у складі лексико-семантичної групи об'єднують різнорідні елементи:
1. Утворення, успадковані мовою від епохи спільнослов'янської мовної єдності, які втратили внутрішню форму, невмотивовані з погляду носіїв сучасної української літературної мови (червоний, білий, синій, зелений, чорний, жовтий, сірий, рудий, червлений, русий, сизий, сивий, гнідий).
При цьому, звичайно, маються на увазі сучасні співвідношення між звуковим комплексом і способом уявлення значення слова, або, за термінологією О. О. Потебні, між «знаком знака» і «знаком», тобто внутрішньою формою[2].
Такі слова є результатом закономірного розвитку, який в міру можливості розкривається етимологією. Ці назви є своєрідним кістяком словника, служать основою і матеріалом для творення величезної кількості похідних, вмотивованих слів. Порівняйте словесне гніздо, утворене на основі слова білий: біластий, білястий, біління, біленький, біленько, білесенький, білизна, білість, білило, білина, білити, білитися, білиця, білі, біління, білення, білісінький, білобандит, білобокий, білобородий, білобровий, біловидий, біловолосий, біловус, біловусий, білогвардієць, білоголовий, білогривий, білогрудий, білозерний, білозір, білозорий, білозубий, білозубка, білокамінний, білокам'яний, білокопитий, білокорий, білокрилий, білокрівець, білокрів'я, білолиций, білолобий, білоперий, білорибиця, білорукий, білоручка, білуватий, білявенький, білявий, біляк, білястий та ін.
2. Слова-назви, що мають прозору семантико-морфологічну структуру, утворені за колірною подібністю до предметів та явищ об'єктивної дійсності, означають колірну якість опосередковано (рожевий, фіалковий, вишневий, бузковий, пшеничний, сніжний, срібний та ін.).Ці назви кольорів утворюються за такими семантичними моделями:
1. Назва рослини — «назва кольору», наприклад: абрикоса — абрикосовий; бузина — бузиновий; бузок — бузковий; буряк — буряковий; васильок — васильковий; калина — калиновий та ін.
2. Назва мінералу, дорогоцінного каменю — «назва кольору», наприклад: бурштин — бурштиновий; бірюза — бірюзовий; ізумруд — ізумрудний; корал — кораловий; мармур — мармуровий; рубін — рубіновий та ін.
3. Назва металу — «назва кольору», наприклад: бронза — бронзовий, золото — золотий; мідь — мідний; свинець — свинцевий; сталь — сталевий та ін.
4. Назва барвника — «назва кольору», наприклад: індиго — індиговий; кармін — кармінний, карміновий; лазур — лазурний, лазуровий; ультрамарин — ультрамариновий; червінька — червіньковий; пурпур — пурпурний, пурпуровий та ін.
5. Назва продукту харчування — «назва кольору», наприклад: гірчиця — гірчичний; кава — кавовий; мед — медовий; молоко — молочний; шоколад — шоколадний та ін.
6. Назва тканини — «назва кольору», наприклад: кумач — кумачевий; кармазин — кармазинний, кармазиновий.
7. Назва продукту тваринного світу — «назва кольору», наприклад: віск — восковий, воскуватий.
8. Назва явищ та процесів у природі — «назва кольору», наприклад: тьма — темний, тьмавий, тьмяний; світло — світлий; сніг — сніжний.
9. Назва технічного витвору — «назва кольору», наприклад: смола — смоляний, смолистий; цегла-- цегляний, цеглистий, цеглястий.
10. Назва процесу горіння та продуктів згорання — «назва кольору», наприклад: вогонь — огняний, огнистий, огнястий; попіл — попільний, попелистий, попеластий, попелястий; дим — димчатий, димовий.
11. Назва рідини — «назва кольору», наприклад: вода — водявий, водяний, водянистий; кров — кривавий, кров'яний, кровистий.
12. Назва тварини — «назва кольору», наприклад: ворона — вороний; жук — жукуватий; миша — мишачий, мишастий; сорока — сорокуватий; зозуля — зозулястий; шпак — шпакуватий.
13. Назва природного будівельного матеріалу — «назва кольору», наприклад: пісок — пісочний; глина — глиняний, глинястий.
14. Назва частин людського тіла — «назва кольору», наприклад: тіло — тілесний.
15. Назва відходів продуктів сільського господарства — «назва кольору», наприклад: солома — солом'яний.
16. Назва хвороби — «назва кольору», наприклад: синюха — синюшний.17. Назва продукту окислення заліза — «назва кольору», наприклад: іржа — іржавий.
18. Назва повітряного простору — «назва кольору», наприклад: небеса — небесний.
19. Назва ґрунту — «назва кольору», наприклад: земля — землистий, земляний; болото — болотяний.
Група назв кольорів, утворених за колірною подібністю, є не замкненою і може поповнюватись новими лексемами.
Усі ці назви можна класифікувати в залежності від того, як вони співвідносяться з основою, від якої утворені: всі лексеми (прикметники), що утворені за моделями, які ми подаємо, (нерозбірливий текст) похідними і розвинули якісне значення (порівн. калинові уста, калиновий сік і калинові ягоди).
Такий взаємозв'язок у межах лексико-семантичної системи є відбиттям об'єктивно існуючих зв'язків предметів і явищ реальної дійсності, де «всяке окреме тисячами переходів зв'язане з іншого роду окремими (речами, явищами, процесами)»[3].
3. Слова — назви кольорів, які є іншомовними запозиченнями, або в основі творення яких лежить іншомовний елемент: бордо, бордовий, пунсовий, фрез, теракотовий, бурий, оранжевий, кремовий, палевий, буланий, беж, бежевий, брунатний, карий, (нерозбірливий текст)кі, маренго, чалий, індиго, індиговий, електрик, фіолетовий, (нерозбірливий текст)іловий, блакитний.
З погляду словотворчої структури назви кольорів сучасної української літературної мови поділяються на дві константні форми: назва — слово просте і назва — слово складне, наприклад: червоний, червонуватий, світло-червоний, темно-червоний, червоно-жовтий.
Синонімічні ряди назв кольорів не становлять собою замкнутих, нерухомих систем: вони можуть поповнюватись повими словами, втрачаючи існуючі раніше назви.
Однак функціонування їх не зводиться, на наш погляд, тільки до змін кількісного порядку.
Як відомо, між рядами предметів, дій, якостей, позначуваних словами, існує різна взаємодія і співвідношення. Предмет, ознаки, дія, названа словом, може стати ланкою різних функціональних рядів, різних сторін дійсності, включених у загальну картину життя[4].
Системні зв'язки в лексиці у певній мірі обумовлені закономірністю зв'язків явищ дійсності. Наявність у різних предметів матеріального світу спільних сторін і ознак визначає виникнення у свідомості людини асоціативних зв'язків між ними, що знаходить своє відображення в мові. Одна і та ж назва може бути місцем перетину різних рядів, утворюючи їх складні перехрещення. Так, наприклад, слово золотий і срібний можуть означати: матеріал, з якого виготовлено предмет (золотий годинник, срібна мовета); колір предмета за колірною подібністю до цих металів (золоте волосся, срібна борода) та інші значення.
Якою багатою не була б система слів мови, навколишніх предметів, явищ, ознак завжди більше, і слову часто доводиться означати більше, ніж один клас предметів, ознак, якостей чи дій.
Система слів і система значень слів мови складаються у взаємозв'язку і протягом довготривалого розвитку.
У процесі пізнання навколишнього світу склався той комплекс назв кольорів, який може бути представлений набором семантичних моделей, з різним ступенем продуктивності, що реалізується у мові в різні періоди її розвитку:
1. Назви основні («ядро»), значення яких не вмотивоване з погляду носіїв сучасної української літературної мови;
2. Назви, що означають колірну якість опосередковано, за колірною схожістю, та складні назви («периферія»);
3. Назви іншомовного походження, морфологічно оформлені за словотворчими типами сучасної української літературної мови («периферія»).
Аналіз синонімічних рядів назв кольорів дозволяє говорити про семантичне багатство і різноманітність цієї лексико-семантичної групи, про її словотворчі і семантичні зв'язки з іншими шарами лексики.
Дослідження показало, що лексико-семантична група назв кольорів становить систему. Центром системи є «ядро», яке складається із семи семантично незалежних слів (червоний, жовтий, зелений, голубий, синій, білий, чорний). «Периферія», диференціюючи різні відтінки основного тону, розміщена навколо ядра. Між колірними тонами не існує різких фізичних та психологічних меж.
Назвам кольорів «ядра» характерні такі ознаки:
1. Втрата внутрішньої форми, семантична непрозорість (семантика цих слів встановлюється за допомогою етимологічного аналізу).
2. Абстрагованість ознаки кольору, позначуваного ними.
3. Невидимість основи.
4. Великі дериваційні можливості: вони утворюють вивідні та складні слова.
5. Здатність входити у склад порівняльних зворотів із значенням кольору (червоний, як рак; білий, як сніг і под.).
6. Здатність входити у склад фразеологізмів (дати зелену вулицю, пустити червоного півня, говорити, як з білої горячки й ін.).
7. Здатність утворювати терміни та термінологічні словосполучення (білий гриб, жовтець, білокрів'я, жовтило і багато інших).8. Первинність колірного значення при наявності номінативно-вивідних (переносних). Наприклад: зелений. Значення «незрілий», «молодий», «недосвідчений» — номінативно-вивідні.
9. Широке асоціативне поле (семантичний об'єм).
10. Вільна сполучуваність (що пояснюється втратою внутрішньої форми, абстрагованістю ознаки кольору). Порівняйте: чорний і вороний.
11. Стилістична нейтральність (порівняйте: червоні губи і малинові уста).
12. Властивість виступати домінантою у синонімічних рядах (як найбільш абстраговані і нейтральні назви кольорів).
13. Висока частотність вживання назв «ядра» (вони в середньому у 10 разів частотніші, ніж назви периферії).
«Периферія» характеризується:
1. Семантичною вмотивованістю, наявністю внутрішньої форми (малиновий від малина, вишневий від вишня).
2. Вивідністю основ, що утворюють ці назви (буряк — буряковий, бузок — бузковий).
3. Залежністю лексичного значення, тобто можливість визначення значення через відповідні назви інших кольорів (янтарний — золотисто-жовтий, прозоро-жовтий; конопляний — світло-жовтий).
4. Кожна назва «периферії» є членом мовного синонімічного ряду, що групується навколо основної назви кольору — домінанти, члена «ядра» і займає залежне положення, що пов'язано з їх семантичною і лексичною специфікою, з наявністю у них спеціальних уточнюючих функцій.
5. Вузьким асоціативним полем: що пояснюється вмотивованістю значення цих назв, конкретністю ознаки кольору, яку вони виражають.
6. Відсутністю номінативно-вивідних (переносних) значень.
7. Незначними дереваційними можливостями.
В основному назви кольорів «периферії» не утворюють вивідних гнізд і в цьому розумінні є відкритою системою, на відміну від назв «ядра». В міру того, як ознака кольору в них абстрагується, втрачається мотивація, зростають дериваційні можливості назв «периферії» (порівняйте: волошковий — волошкуватий; але рожевий — рожевуватий, рожевенький, рожевість, рожевіти, рожево, рожевощокий).
Назви кольорів «ядра» і «периферії» перебувають у постійному русі.
——————
- ↑ Див: Шапиро А. В. Некоторые вопросы теории синонимов (На материале рус. языка). — «Доклады и сообщения Ин-та языкознания АН СССР», 1955, № 8.
- ↑ Див: Потебня А. А. Из список по русской грамматике. — «Филологические записки». Вып. IV—V, 1873, с. 9.
- ↑ Ленін В. І. Повне зібрання творів. Т. 29, с. 300.
- ↑ Див: Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова — В. Я., 1953, № 5 с. 4.
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.