Українські твори/Верша та болото

by Євген Гребінка

◀ Будяк та коноплиночка

Українські твори Євген Гребінка Українські приказки Верша та болото

Маківка ▶

• Інші версії цієї роботи див. Верша та Болото

Київ: Видавництво «Вік», 1906

ВЕРША ТА БОЛОТО.

Рибалонька, митець усе в воді ловити,
 Бажаючи піймать в'юнів,
 В Болото Вершу засторчив.
Довгенько щось вона там мусіла сидіти.
Язик жіночий є, та нічого робити,
(А зроду, мабуть-то, що не плоха була)
 Так лаяти болото почала:

 „Оце поганая багнюка!
Глянь, пузириться як, знечев'я клекотить.
Тут певнеє ніщо не ходить й не сидить,
 Одна черва, мовляв, кишить
Та де-коли повзе по куширу гадюка.
 Уже коли б тут воленька мени!…
 Таке ж бридке, таке мерзенне,
 Поржавіло, від жабуру зелене,
 Не хочеться паскудиться в багні,
 А то б…“
 Що ж їй Болото одвічало?
— „Де ти сама, добродійко?“ — спитало.
 А Верша гомонить на дні.

 

---