Українські твори/Маруся
| ◀ Напис до малюнку К. С. А. Г–ної | Українські твори Поезії Маруся |
|
МАРУСЯ.
„Я знаю, Марусе, дівочу натуру!“
Так мати старая казала дочці:
І я дівувала, була молодою —
Тоді парубки все були молодці;
На грищі співала, на досвітках пряла,
На улиці часом до світа гуляла…
А, бувало, стане скушно,
Серце ниє да болить,
В грудях важко; плачеш, плачеш…
Божий світ не веселить!…
У садку пташки щебечуть,
По степу цвітуть квітки:
Як послухаєш, як глянеш —
Плачеш бо-зна од чого!…
І знати не знала, чого я бажала!
І все було, доню, я так сумовала,
Поки твій отець мене кохати не став,
Поки з моїм любим нас піп не звінчав…
Кинь лихом об землю та будь веселенька!“
І думає дочка, схилившись до неньки:
„Чом досі мене ще ніхто не кохав?“
1843 р.