Українські твори/Українська мелодія

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українські твори
Євген Гребінка
Поезії
Українська мелодія
• Інші версії цієї роботи див. Українська мелодія Київ: Видавництво «Вік», 1906
УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ.

Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!“


— Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию — що буде з тобою?
Останешся, доню, одна, сиротою!

А в світі якеє життя сироті?
І горе і нужду терпітимеш ти,
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,
Стогнать під землею, як горлиця, стану.

„О, мамо-голубко, не плач, не ридай.
Готуй рушники і хустки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя утрачу…
Ти будеш весела, одна я заплачу!“

Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,
Під ним рано й вечір матуся квилить:
„О, Боже мій милий! що я наробила!
Дочку, як схотіла, із світа згубила!“

 1840 р.