Ухвала Львівської міської ради від 05.07.1990 Про Герб міста Львова
Ухвала Львівської міської ради від 05.07.1990 Про Герб міста Львов 1990 |
|
від 05.07.1990
Про відновлення історичних назв вулиць і площ м. Львова
У 1967 році Львівською міською Радою народних депутатів прийняте рішення "Про Герб м. Львова". Однак, при цьому допущено ряд хиб при зображенні геральдичних фігур та у колористиці герба.
Львівська міська Рада народних депутатів вирішила:
1. Відмінити рішення Львівської міської Ради депутатів трудящих /одинадцятого скликання/ від 15.06.1967 року "Про Герб міста Львова".
2. Затвердити Герб і Великий Герб Львова та ескіз хоругви Львівської міської Ради народних депутатів, представлені на розгляд постійною комісією міської Ради національного і духовного відродження /додаються/.
3. Затвердити описи Герба та Великого Герба Львова і хоругви Львівської міської Ради народних депутатів /додаються/.
4. Герб і Великий Герб Львова, хоругва міської Ради є творами, на які авторське право має Львівська міська Рада народних депутатів. Використання зображень гербів та хоругви міста без дозволу міської Ради забороняється.
5. Президії міської Ради, виконавчому комітету міської Ради народних депутатів розробити і виготовити бланки документації ради і її виконкому, президії Ради у єдиному фірмовому стилі.
6. Виконавчому комітету міської Ради народних депутатів до 01.11.1990 року забезпечити встановлення Великого Герба Львова в приміщеннях сесійного залу міської Ради, на фасадах будинків міської Ради, головпоштамті, вокзалах залізничному і автобусному, аеропорту.
7. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської Ради національного і духовного відродження.
Голова Ради В.І. Шпіцер
Міські герби виникли у пізньому середньовіччі. Вони були самобутніми знаками магістратів, фігурували на урядових печатках, символізуючи певну юридичну і територіальну незалежність міст. Львівський хроніст XVII ст. Зиморович подавав, що ще князь Лев Данилович у XIII ст. дав місту Львову герб. Наскільки це твердження точне - важко сказати, однак, незаперечно, що в кінці XIII - на початку ХІV ст. золотий лев у синьому полі був територіальним гербом Галицько-Волинської держави, а також династичним знаком княжої гілки Романовичів.
Найдавніша відома печатка з гербом міста Львова /крокуючий лев у міській брамі, а над нею три вежі/ була підвішена до документа з 10 січня 1359 року. Цей герб можна трактувати як так званий "гласний" герб, - який відображає першу назву міста "Львівград" /лев як ілюстрація назви, брама з вежами - символ міста/. Можливо, герб відбивав ще й роль Львова як "стольного града" Галицько-Волинської держави, і тому у міській брамі був зображений державний знак - лев.
Хоча перше зображення й зустрічається у 1359 році, але очевидно, що знак походить з кінця XIII століття /цієї думки дотримувався й академік Іван Крип'якевич/. У 1526 році польський король Сігізмунд формально затвердив герб, яким Львів користувався вже понад два сторіччя. Міський герб на той час вже вживався з різними відмінами на печатці лави /судочинного органу/, в емблемах цехових організацій, на продукції львівських ремісників, виступав як архітектурний елемент. Герб Львова був і на друкарському знаку Івана Федоровича на першій надрукованій ним у Львові книзі "Апостол" 1574р., а також на водяних знаках Брюховицької папірні під Львовом з кінця ХVІ століття.
У 1586 р. за старанням єзуїта Яна Соліковського папа Римський Сикет V надає Львову право користуватися своїм особиcтим гербом /золотий лев, який стоїть на задніх лапах і тримає у передніх три горбки та восьмикутну зірку/. Цей знак став символом експансійної політики польської шляхти на українських землях.
Пізніше папський герб зустрічається побіч міського. Так, на відомій гравюрі з панорамою Львова з початку XVII ст. /виконаній, як вважають, за рисунком А. Пасаротті /подано 4 герби: державний /польський орел/, земельний Руського воєводства /лев, який спинається на скелю/,міський та папський.
Поступово "папський" лев витісняє з брами крокуючого "руського" лева. Але тільки в кінці XVIII ст. такий герб офіційно затверджується австрійською владою. Після першої світової війни, коли Львів був захоплений буржуазно-поміщицькою Польщею, польська влада затвердила у 1927 році новий малюнок герба, який мав свідчити про вірність Львова польській державі. Для цього до старого герба з "папським" левом було додано орден "Віртуті Мілітарі" та стрічку із гаслом
Після другої світової війни в СРСР не приділялось уваги міській геральдиці. І тільки Хрущовська "відлига" 60-х років побудила великий інтерес до міських гербів, й на Україні зокрема. Однак, тоді не було розроблено єдиних принципів і правил щодо створення і затвердження цих знаків. Через те процес набрав контрольованого характеру.
В середині 60-х років львівські митці почали розробляти проект нового міського знака. Були пропозиції внести в нього зображення телевежі, автобуса, телевізора, електролампочки, автонавантажувача та ін. Висловлювалась і думка про використання елементів давнього герба. Її підтримала львівська громадськість, зокрема академік І. Крип’якевич писав: "...єдино правильним шляхом буде вернутися до найстарішого герба з XIII-ХІV ст., який зображує міські ворота з трьома вежами /баштами/, з крокуючим левом у них. Для міста Львова важливе те, що цей герб походить з періоду, коли місто не було ще поневолене іноземними загарбниками, а належало до Галицько-Волинського князівства і жило традиціями Київської Русі..."
Рішенням Львівської міської Ради від 15 червня І967р. було затверджено герб, розроблений не основі історичного. Однак, у затвердженому варіанті було подано лева, що стоїть не задніх лапах. Крім того, брама і вежі, які раніше були золотими, стали червоної барви. Не середній вежі з’явився серп і молот. Отже, історичний герб був спотворений, а прийнятий знак виконаний із порушенням загальногеральдичних правил.
Зараз з процесом українського національного відродження Львівська міська Рада народних депутатів затвердила малюнки відкоректованого герба, а також великого герба та хоругви міської Ради.
Склад авторської групи: архітектор Андрій Гречило, історик-архівіст Іван Сварник, архітектор Володимир Турецький, художник Іван Турецький. Герб міста: у синьому щиті зображена золота брама з трьома вежами, кожна з яких завершена трьома зубцями і має по одній бійниці. Центральна вежа вища від двох інших. Брама відкрита, без воріт і ґрат. В отворі брами крокує у правий геральдичний бік золотий лев.
Великий герб: містить зображення герба увінчаного срібною міською короною, яка символізує Львів як обласний центр. Обабіч щит підтримують два щитотримачі - лев у короні /символ Галицько-Волинської держави/ та давньоруський ратник, які мають відображати епоху заснування Львова Данилом Галицьким та становлення його як стольного міста. Знизу герб доповнює стрічка у національних синьо-жовтих барвах та загальноукраїнський герб Тризуб як символи Соборності України.
Хоругва міської Ради становить собою прямокутне полотнище синьої барви із співвідношенням сторін 1:1. Хоругва оточена по периметру /крім сторони біля древка/ лиштвою, яку розбито на однакові рівнобедрені трикутники синьої та жовтої барви. Ширина лиштви виносить 1/10 сторони хоругви.
Посередині хоругви - зображення герба Львова. Співвідношення величини гербів в цілому і їхніх окремих елементів встановлюються затвердженим еталоном. При цьому допускається виконання стилізованого герба або подача його у щиті іншої форми.
Додаток до рішення сесії
Львівської міської Ради народних
депутатів від 3.IV.1990 р.
Кольорове зображення Українського Національного прапора.
Схематичне зображення Українського Національного прапора.
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).