Франческа да Ріміні
| Франческа да Ріміні пер.: Максим Стріха 2018 |
|
- Сергій Рахманінов
- Франческа да Ріміні
- Опера на дві картини
- Лібрето Модеста Чайковського за V піснею «Пекла» Данте.
- Український переклад Максима Стріхи
- Дійові особи
- Тінь Вергілія - баритон
- Дант - тенор
- Ланчотто Малатеста, володар Ріміні - баритон
- Франческа, його дружина - сопрано
- Паоло, його брат - тенор
- Кардинал
Дія відбувається в Ріміні наприкінці ХІІІ століття
Пролог
[ред.]Дант із тінню Вергілія в другому колі Пекла, де караються винні в гріхові перелюбу
- Тінь Вергілія
- Тепер вступаєм ми в сліпу безодню.
- Я шлях тобі вкажу,
- Рушай услід!
- Дант
- Як я піду, коли ти сам боїшся!
- Ти досі був мені опора...
- Тінь Вергілія
- Страждання тих, хто зазнає там муки,
- В мені збудили гостре співчуття, не страх.
- Ходім, чекає довга путь...
- Ми вже, мій сину, там, де меркне світло.
- Злий вихор тут в кружінні споконвічним
- Жене з собою душі, повні муки,
- І корчить, і терзає їх, і б'є!...
- З усіх усюд вони сюди прямують
- І без вогню надії на спасіння
- В безмежнім жалі стогнуть і страждають.
- Дант
- Кого ж повітря чорне так карає?
- Тінь Вергілія
- Людей, що підкоряли розум палу чуття...
- Дант
- Хто двійко тих, що без ваги для вітру?
- О, я хотів би з ними розмовлять...
- Тінь Вергілія
- В ім’я того чуття, що їх жене,
- Прохай, - вони твою вшанують волю.
- Дант
- Засмучені, страждання повні тіні,
- Коли це вільно вам, наблизьтесь! Хто ви?
- Страждання ваші викликають сльози...
- Скажіть мені, допоки стишивсь вітер,
- Звідкіль ви є, і чом сюди ви впали?
- Франческа і Паоло
- Немає гіршої скорботи в світі,
- Як щастя дні у спогаді вертати в нещасті...
КАРТИНА І.
[ред.]Сцена 1.
[ред.]Зала у палаці Ланчотто в Ріміні
- Ланчотто (до Кардинала)
- Я відповім: Ланчотто Малатеста
- Без зайвих слів веління втілить Папи!
- Ви не вернете ще у Рим, -
- Вже згинуть вороги священного престолу.
- Сьогодні в ніч ми рушимо на Форлі!
- Готуйтеся рушати!
- Смерть усім, хто збунтувався проти Папи!
- Хор
- Смерть! Смерть!
- Смерть усім гібелінам!
- Ланчотто
- Благословіть ви нас ім'ям владики, -
- Мене, мій меч, і воїнів моїх!
(до свого почту)
- Готуйтесь вирушать!
(до слуги)
- Поклич мою дружину.
Сцена 2
[ред.]Ланчотто сам у кімнаті
- Ланчотто
- Ніщо не заглушить ревнивих дум…
- Суремний клич будив раніше
- Вогонь в крові,
- Війна неначе душу звеселяла...
- Я кликав світ увесь на бій!
- А нині.... Де колишній пал?
- Франческо, Франческо, як мене змінила ти!
- Отець твій, так, отець у всьому винен!
- Проклятий Гвідо! - він ошукав тебе!
- Суть приховав!
- Я Паоло послав, аби відкрито, по-лицарськи
- Дружиною назвать тебе при вівтарі.
- А він, дитя, послухав хитрі намовляння Гвідо і вдав:
- То він цей шлюб бере з тобою...
- І ти повірила!
- Ти клялася Богові,
- Неначе муж твій він, не я!
- Тут корінь зла...
- Якби ти тільки знала, що не брату, -
- Мені, мені присягу промовляла вірності -
- Смиренна, ти на брата Паоло
- Й не позирнула б!
- Кохать його й не думала б.
- Мені, лише мені ти вірною була б...
- Страшних ти слів:
- «Чому на глум, чому мене ви ошукали?» -
- Не казала б...
- Смиренна, ти, можливо, не його, -
- Мене б ти покохала...
- А тепер?
- Все ясно тут!
- І ти, ти любиш брата...
- Ви разом з ним смієтеся із мене!
- Кульгавий чорт, чи рівня я йому?
- Похмурий, злий, іще й жінок сахаюсь...
- А Паоло стрункий, з лиця принадний,
- Він ніжний, він її причарував...
- Прокляття!
- Ні, розв'язати слід мій сумнів нестерпучий...
- Хай умре...
- А що, як це все тільки хворе марення душі?
- Й ти не вчиняла зради?
- Тоді вигнання загоїть рану...
- Так! Паоло зникає назавжди.
- І я ще зможу щастя з нею стріть....
- А правда де? О Боже, де?
Входить Франческа
- Вона!
- Ланчотто, пекло в спільники поклич,
- Аби підступніше сплести тенета!
Сцена 3
[ред.]- Франческа
- Чи кликав володар мене?
- Ланчотто
- Так! Так, Франческо,
- Я сьогодні рушу в ніч в похід на гібелінів.
- Ти ж сама залишися, сама....
- Франческа
- Як мені скаже мій володар.
- Твоїй покірна волі, в монастирі сховаюся на час...
- Ланчотто
- Дарма, тобі на охорону буде брат Паоло...
- Чом ти вуста стулила?
- Франческа
- Твоя покірна я повік служниця.
- Ланчотто
- Франческо, о Франческо!
- Чи ніколи мені повік від тебе
- Не почуть ні слова ласки та привіту?
- Скажи, чи погляд твій завжди такий похмурий?
- Франческа
- Мій пане й муже,
- Я весь час була і буду вам покірлива жона.
- Корюся вам, обов'язок священний чиню.
- Ланчотто
- Ні, я не покори, ні! -
- Кохання в тебе прошу!
- Подивись, на що став схожий нині
- Грізний Малатеста!
- Переді мною все здригалось перше.
- Одним лиш порухом руки
- Приводив я все до покори...
- А нині при тобі німий став і безсилий...
- О, злинь, молю, зійди з висот твоїх, зоре моя!
- Покинь оселі етерові,
- Де спить, не знаючи любові
- Краса твоя!
- Хоч раз у промені смеркання,
- Пойнята пристрастю, кохання
- Вділи й мені!
- Дай спити радощі незнані,
- Втонути в їхнім океані
- У глибині!
- Прокляття!
- Ти мене кохать не зможеш!
- Франческа
- Пробачте, я обманювать не вмію…
- Ланчотто
- Насправді так?
- Ну, що ж, нехай, тобі я вірю...
- Попрощаюсь потім...
- Іди... та знай, що весь час люблю тебе і жду...
- Франческа
- Коли прибуде знов мій муж?
- Ланчотто
- Як знищу ворогів, тоді лиш...
- Стій! Ні... ні... іди...
- Коли вернусь? Побачиш скоро!
КАРТИНА II
[ред.]Сцена 1
[ред.]Паоло читає Франчесці лицарський роман
- Паоло
- «Гіневра прехороша,
- Відіславши пажів та служниць, одна сиділа.
- Тоді з'явивсь у сяйві обладунку Галего;
- Він коліно прихилив і мовив так:
- “Дозволь слузі красот твоїх небесних, королево,
- Впустить героя!
- Іменем твоїм він доконав ряд подвигів великих.
- Він син героя короля Гіневіза.
- А звуть його безстрашний, непереможний Ланселот,
- ‘що з озера з'явився’.
- Припасти жде тобі до стіп!”»
- Як думаєш, Франческо,
- Чи велить Гіневра йти до неї Ланселоту?
- Франческа
- О, так! Не зрозуміла б я її,
- Коли б вона його не пожаліла.
- Паоло
- Але сама жорстока ти...
- Франческа
- Мовчи, зрадливий!
- Ти забув, що склав присягу
- Не говорить про те, чого не смію
- І не повинна слухать?
- Паоло
- О, Франческо!
- «Як перші промінці світання
- Забарвлять схід у барву ніжно-світлих руж,
- Так само щоки зблідлі королеви,
- Як згадано ‘прибульця із озера’,
- Вмить зашарілись радісним рум’янцем.
- Кивнувши враз голівкою, Гіневра
- Дозволила ввійти герою,
- І Галего ввів того,
- Хто з ним раніше ворогував,
- А зараз, повен трему і страху,
- Не смів очей звести на королеву».
- О, як було їм солодко і жаско...
- Щастило їм!
- Франческа
- Щастило їм! О, так!
- Паоло
- «І ось почувся голос ніжний дами:
- “Мій лицарю безстрашний, що ти хочеш?”
- Та говорить бідненька не могла.
- ‘Син озера’ звів зір їй просто в очі.
- Тоді побачила вона, що більше питать не треба їй,
- Що прагне він так само, як і вона,
- Зоріть і мліть в захопленім мовчанні...»
- Франческа
- О, не дивись на мене так, читай:
- Паоло
- Читать мені про те,
- Як він, щасливий, коханій вкрив
- Цілунками вуста,
- Й забувши все,
- Поринули у пристрасть,
- Завмерши у блаженстві раювання?
- О, Франческо!
- Франческа
- О, не ридай, мій Паоло, не треба...
- Хай раю тут нема ясного,
- Хай тут смутні судились дні, -
- Недовга путь життя земного.
- Як мить пролинуть сни земні!
- Не плач, тягар земного лиха
- Дарує нам блаженство там,
- Де мук нема, де вічна втіха,
- Де височить любові храм!
- Там, в вишині, за світу гранню,
- Де щастя вічності сія,
- У сповитті твого кохання
- Зроблюся я навік твоя!
- Паоло
- Навіщо рай, як там жаги немає,
- Коли жага бентежить кров?
- Коли для мене щастя раю -
- Земна любов?!
- О, пристрасне блаженство поцілунку!
- Безплотних духів світлий стрій
- Віддам за солодощі трунку,
- За доторк твій!
- За мить одну, за мить палку єднання,
- Коли до вуст вуста стремлять!
- У ній усе світів тривання,
- Вся благодать!
- Франческа
- На жаль! Я іншому дружина!
- Паоло
- Ні! Ні! Для неба ти моя!
- Господь нас поєднає!
- Мені ти присягла сама, -
- І небо свідком тут! -
- З'єднала життя своє з моїм!
- Франческа
- Іди... іди... облиш мене... не треба...
- Паоло
- Для неба ти моя!
- Франческа
- Нам буде кара в муках пекла!
- Паоло
- З тобою буду там! О! Франческо!
- Франческа
- О! Паоло!
(Дует)
- З тобою пекло краще раю!
- Де ти, там щастя без кінця!
- В твоїх обіймах завмираю
- Й не прагну райського вінця!
- Візьми мене... твоя.... твоя...
- За мить одну, за мить палку єднання,
- Коли до вуст вуста стремлять...
- У ній усе світів тривання
- І благодать!
- О, світла мить! О, мить блаженна!
- Жаданий! Навіки твоя!
- В тобі довічні радощі!
- Паоло
(дует):
- Де ти. там щастя без кінця!
- З тобою пекло краще раю!
- Моя і в щасті і в стражданні...
- Усюди, скрізь де ти, там я!
- Прилинь, прилинь мені в обійми!
- За мить одну, за мить палку єднання,
- Коли до вуст вуста стремлять...
- У ній усе світів тривання
- І благодать!
- О світла мить! О мить блаженна!
- Кохана! Все, все віддам!
- В тобі довічні радощі!
- Все, все віддам!
Несподівано з’являється Ланчотто
- Ланчотто
- Вічне вам прокляття!
Вбиває закоханих
Епілог
[ред.]- Тіні Паоло й Франчески
- О, цього дня
- Ми більше не читали!
- Хор духів Пекла
- Немає гіршої скорботи,
- Як щастя дні у спогаді
- Вертати в нещасті...