Перейти до вмісту

Червоний заспів (1922)/Сонце — злото

Матеріал з Вікіджерел
Червоний заспів
Василь Чумак
під ред. В. Блакитного

Сонце — злото
Харків: ЦК КСМУ, 1922

СОНЦЕ ЗЛОТО…

 

Сонце — злото, сміх і жемчуг
Я знижу в разки намиста,
Для забутих, для «найменьших»
Понесу в велике місто.
Там брудні, сухотні житла
Грати — мури, мури — грати,
Де без сонця, де без світла
Мусить кожен помирати…
Я россиплю сонце — злото
Жмені променю ясного
— Раптом висохне болото,
І замісць ганчірок — тоги
Зодягне невольник праці…
— З сонцем лине сміх веселий,
Сміх сріблястий фей і грацій
Сміх заквітчаного хмелю…
— Сміх і свято, свято, свято
У невольника німого!..

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
На що ж?.. серце знов підтято…

— Мрія… Мрія серця мого…
Жемчуг… Ще лишився жемчуг!..
Темно… Сміх і сонце — злото?…
У забитих, у найменьших
Знов болото, знов болото…

4 вересня 1917 р.