ВОЛОШКИ
Цілий день учора
проблукав у полі,
з вітром навздогінки
бігав навмання.
Срібно і прозоро
в злотному тополі.
Обрій — у хмаринках
Навколо — стерня
А в стерні — волошки,
сині, синьозорі,
і такі дрібненькі —
слізки росяні.
Назривав їх трошки.
Це волошки? — Зорі!
Ниточки тоненькі —
мрії весняні:
правда — любо жити?
Дуже! Дуже! Дуже!
Щастя — наче море,
широко шляхи.
О, блакитно-квіте!
О, моє подружжя, —
це душа говорить,
сповнена снаги.
|
