Перейти до вмісту

Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки/Гайдамаки/Интродукція

Матеріал з Вікіджерел

ИНТРОДꙊКЦІѦ.




Була колысь шляхетчина,
Вельможная пани:
Мирялася зъ Москалями,
Зъ Ордою, зъ Султаномъ,
Зъ Нимотою… було колысь…
Та що не минае?
Було, Шляхта, знай чваныця
День и ничъ гуляе, —
Та Королемъ коверзуе
Некажу Степаномъ,
Або Яномъ Собіескимъ,
Ти два незвычайни,
Аиншими!… небораки.

Мовчки пановалы.
Сеймы, сеймыки ревилы:
Сусиды мовчалы,
Дывилыся якъ Короли
Изъ Польши втикаютъ,
Та слухалы якъ шляхество
Нависне гукае.
«Niepozwalam! Niepozwalam!»
Шляхта репетуе,
А магнаты, палять хаты,
Шабельки гартують.
Довго таке робилося
Покы не въ Варшави
Запановавъ надъ ляхами
Понятовскій жвавый.
Запановавъ тай думавъ Шляхту
Приборкать трошки… незумивъ —
Хотивъ добра, якъ дитямъ маты
Аможе й ще чого хотивъ.
Едыне слово Niepozwalam
Хотивь у Шляхты одибрать,
А потимъ… Польша запалала,
Шляхта сказылася… крычать
«Слово гонору, дарма праця,
Поганыць, наймытъ москаля.»

На гвалтъ Пулавского, и Паца
Встае шляхетская земля
И разомъ сто Конфедерацій (1).
Розбрелысь Конфедераты
По Польши, Волыни
По Лытви по Молдаванахъ
И по Украини
Розбрелыся, та й забулы
Волю ратуваты,
Полыгалыся зъ жидами
Та й ну руйнуваты.
Руйнувалы, мордувалы,
Церквами топилы…
А тымъ-часомъ Гайдамаки
Ножи освятилы.