Шалений день або одружіння Фіґаро/Примітки
| ◀ Акт п'ятий | Шалений день або одружіння Фіґаро Примітки (В. Державин) |
|
¹) Див. акт V, сцена XIX, водевіль, 9-й куплет.
²) Власне кажучи — Шерюбен (Chérubin) і зберігаємо хибну транскрипцію „Керюбен“ задля читача, що звик до італійської форми цього імени (Керубіно).
³) Ім'я Ґюсман — натяк на судового радника Ґоезмана, що з ним у Бомарше був 1774 року дуже скрутний процес (див. у вступній статті).
⁴) Заступник судді, цебто заступник графа Альмавіви в судових справах.
⁵) Левітка — просторе, розрізане спереду убрання.
⁶) Убрання Фіґаро в „Севільському голяреві“: „На голові — сітка для волосся; білий капелюх з кольоровою стрічкою; шовнова хустка на шиї; жилет і штани з савту, зі срібними ґудзиками й петлями; широкий шовковий пас; підв'язки зав'язані китицями, що висять удовж кожної ноги; куртка гарячого кольору з великими закотами кольору жилета; білі панчохи й сірі черевики“.
⁷) Про цю передмову Бомарше див. у вступній статті.
⁸) Убрання Бартольо в „Севільському голяреві“: „Чорний короткий, застебнений фрак; велика перука; брижі й рукавчики; чорний пас; коли не вдома, довгий червоний плащ“.
⁹) Убрання Базіля в „Севільському голяреві“: „Чорний капелюх із спущеними крисами, підрясник і довгий плащ без брижів і рукавчиків.
¹⁰) Кріспен — тип лукавого слуги у французькій (та італійській) клясичній комедії; отже, шпада Кріспенова — не панська а льокайська.
¹¹) Туаз — старовинна французька міра довжини (1 метр 949). ¹²) Давнє право дідича — славнозвісне середньовічне „право першої ночі“, яке, звичайно, вже не існувало в Еспанії (або Франції) XVIII століття й править у п'єсі за літературну фікцію.
¹³) Натяк на ролю Фіґаро в одружінні графа Альмавіви й Розіни в „Севільському голяреві“ (див. у вступній статті).
¹⁴) В цій сцені багато натяків на ролі Фіґаро, Бартольо, Базіля, графа, Розіни й Марселіни в „Севільському голяреві“.
¹⁵) Екю — старовинна французька срібна монета – 3 ліври (2 франки 75 сантимів за доби французької революції).
¹⁶) Ревнивість пані, цебто Марселіни. Сюзана й Марселіна в цій сцені іронічно іменують одне одного „пані“ й розмовляють почасти в 3-ій особі.
¹⁷) Марселіна ображена назвою „дуеньї“ (цебто компаньйонки), бо цю посаду доручалось (в Еспанії XVIII століття) переважно літнім жінкам.
¹⁸) Cherubino di amore — „любий Керюбен“ (з італійська).
¹⁹) Пістоля — старовинна еспанська (й французька) золота монета (11 ліврів приблизно 21 франк).
²⁰) Кабінет, цебто кімната для туалету.
²¹) Бержерка — широкий і глибокий фотель з подушкою.
²²) Ванльоо — сім'я відомих французьких малярів XVII й XVIII століття, що з них найславетніший — Шарль-Андре (або Карльо) Ванльоо (1705—1765).
²³) В. Самійленко залишив без перекладу останні три куплети цього романсу, бо вони реґулярно виключаються — за ініціятивою самого автора — в виданнях призначених для сцени. Наводимо їх у віршованому перекладі Гната Юри (Бомарше, Шалений день або Весілля Фіґаро, Вінниця, 1920):
Яку я безтямно люблю.
Кохання цього ніхто не розіб'є.
Пажу, о пажу, сказала царева
(А серце так билось, так билось),
Вгамуйте кохання шалене своє.
Стану вам, пажу, в пригоді…
Стану вам, пажу, в пригоді…
При нашій особі призначу пажем,
А потім… є в мене панна Єлена
(А серце так билось, так билось),
Дочка капітана, гарна як сонце,
Вас обвінчаю я з нею.
Вас обвінчаю я з нею.
„О, ні! Я не хочу… не хочу цього.
З терпінням несучи кайдани важкі
(А серце так билось, так билось),
Від тяжкого горя, кохаючи, вмру,
Хрещеної ж неньки я не забуду…
²⁴) Беньєза — дамський чепець для туалету, з дрібними складками.
²⁵) Патент — диплом на офіцерський ранґ.
²⁶) Начільник — власне кажучи, певна оздоба на мундштуку (bossette); але гра слів у дальших рядках вимагає тут приблизного перекладу.
²⁷) Гра слів; в оригінальному тексті: „la bossette… la courbette… la cornette“ (цебто „оздоба мундштука… курбет… кавалерійська корогва“).
²⁸) Ґумована тафта правила в XVIII столітті за плястер.
²⁹) Урсулінки — один з найвелелюдніших жіночих чернецьких орденів дореволюційної Франції, заснований 1537 року.
³⁰) Натяк на зміст „Севільського голяра“.
³¹) Піддані, себто кріпаки графа Альмавіви, що їх автор пишно іменує його „підданими“ або „васалями“.
³²) Povero — „нещасний“ (з італійська).
³³) Ґріп-Солей розмовляє тут і далі французьким народнім жарґоном, що його відміни, на жаль, не надаються до перекладу.
³⁴) Сеґеділья (або сеґіділья) — певний рід еспанського народнього співу.³⁵) Морена (або Сієрра-Морена) — гори в Південній Еспанії, що відмежовують Андалюзію від Нової Кастілії та Естрамадури.
³⁶) Goddam — поширене англійське прокляття (буквально: „хай бог засудить“).
³⁷) Натяк на ролю Фіґаро в „Севільському голяреві“.
³⁸) Пісенька доброго короля — улюблена пісня Генріка IV, короля франції (1553—1610). Ця згадка про нього добре виявляє, як мало Бомарше дбав про еспанський „льокальний кольорит“ п'єси.
³⁹) Tempo é galant'uomo — „час є чемна людина“ (по-італійському.)
⁴⁰) Et cetera — „і таке далі“ (по-латинському).
⁴¹) Гострий виступ авторів проти офіційного продажу судових та інших почесних посад у дореволюційній Франції.
⁴²) Дубль-Мен (Double-Main) означає буквально „подвійна рука“ себто той хто бере хабарі з обох сторін.
⁴³) Ради екстракту, себто ради складання екстракту з усіх документів та офіційних листів, що належать до даної справи.
⁴⁴) Барон де Льос Альтос і т. д. — в ориґіналі еспанською мовою: Baron de Los Altos, y Montes Fieros, y otros montes.
⁴⁵) Котру кожний не визнає за свою і складає на другого: такі контроверзи траплялися доволі часто в літературно-театральному побуті дореволюційної Франції (особливо, коли анонімна п'єса зазнавала поразки на сцені).
⁴⁶) Виступ авторів проти сваволі й здирства відкупників та збірщиків податків у дореволюційній Франції, а також проти байдужности державної адміністрації й суду щодо цього.
⁴⁷) Oratio pro Murena — промова Ціцеронова на оборону консула Ліцінія Мурени винуваченого в незаконному здобутті консульства (62 до нашої ери): один із клясичннх зразків римського судового красномовства.
⁴⁸) Талестріс — леґендова цариця амазонок, що нібито одружилася з Олександром Великим за часів малоазійського походу його (постать не історична).
⁴⁹) Знаю ляпанці: в ориґіналі гра слів: pâtè означає „пляма“ й „пиріг“.⁵⁰) Ця дещо туга гра слів (або — бо) лише умовно відтворює гру слів в ориґіналі, яка заснована на гомонімії сполучника ou „або“ і відносного прислівника où „де“. Отже, перекладачеві довелося, задля гри слів, змінити й скоротити дещо і в дальших рядках.
⁵¹) Він з нею не одружиться. — В. Самійленко залишив без перекладу переривний Марселінин монолог, що йде за цими словами, бо він реґулярно виключається — за згодою самого автора — в виданнях призначених для сцени (порівн. примітку 23); він, справді, зовсім недоречний з театрального й драматургічного погляду, проте дуже цікавий своїм ідейно-культурним (та публіцистичним) змістом. Наводимо його в стилістично невдалому, але досить точному, щодо змісту, перекладі Гната Юри (Бомарше, Шалений день або Весілля Фіґаро, Вінниця, 1920):
Брідуазон. Ясно: він на ній не жениться…
Бартольо. Та і не я.
Марселіна. Не ви! А син ваш? Ви ж божились мені.
Бартольо. Дурний був. Якби подібні спогади обов'язували чоловіка, довелось би переженитись на всіх.
Брідуазон. А коли так пильно придивлятись до всього, так ніхто ні на кому не женився б.
Бартольо. Грішки неминучі. — Сумна молодість.
Марселіна. Так, сумна, і навіть більше сумна, ніж думають. Я зовсім не бажаю заперечувати своєї провини: сьогоднішній день чудесно її підтвердив. Але як тяжко спокутувати її після тридцятилітнього безрадісного життя! Я родилась для життя чистого, і стала чесно жити, остільки я могла покладатись на свій власний розум. Але в часи ілюзій, недосвіду і нужди, коли спокусники оточують вас з усіх боків, а нужда сіпає вас, чим могла дитина захиститись від такого дружного нападу недругів? Чоловік, який так суворо висловлює свій присуд, можливо, в своїм житті згубив не один десяток нещасних.
Фіґаро. Найбільш виновні, звичайно, найменш великодушні; це — загальне правило.
Марселіна (жваво). Невдячні мужчини, знищуючи своїм призирством забавку вашої жаги, ваші жертви, іменно ви і мусите нести кару за помилки вашої молодости; ви і ваші судді, такі жерстокі, коли доводиться їм судити, віднімаючи у нас своєю ганебною неохайністю всякі чесні засоби до існування. Чи заставили ви хоч одну якунебудь галузь праці на долю нещасних дівчат? Адже вони мали природне право на різні жіночі убори; ви і тут пристосували тисячі робітників вашого полу.
Фіґаро. Навіть жовнірів привчають до голки!
Марселіна (хвилюючись). Навіть добившись найбільш високого положення, жінки зазнають від вас лиш глузливу повагу. Приваблюючи нас брехливою пошаною, ви фактично вважаєте нас своїми рабами: добро зроблене нами безмірно зменшується, наші ж помилки караються далеко більше справжньої провини [хибний переклад; треба: Ви вважаєте нас за неповнолітніх, щодо нашого майна, проте караєте нас, як повнолітніх, за наші помилки В. Д.]… О, ваше поводження з нами, у всіх відношеннях, справа безсердечна і жорстока.
Фіґаро. Вона права.
Граф (на бік). Більш ніж права.
Брідуазон. Вона, слово чести, правду каже.
Марселіна. Але що нам, сину мій, до того, що безсоромний батько цурається нас? Не дивись на те, відкіля ти, а дивись, куди ідеш: тільки це і мусить бути важним для кожної людини. Через декілька місяців твоя наречена буде залежати від себе самої і вона візьме тебе — я ручусь. Живи тоді, оточений жінкою і ніжною матір'ю, котрі будуть любить тебе більш за все на світі. Будь вибачливим до них і нехай пошле тобі господь щастя, сину мій. Будь веселим, свобідним і добрим з усіма, і мати твоя буде найщасливішою з жінок.
Фіґаро. Все це золоті речі, мамо, і я цілком з тобою згоден. Яка дурниця, подумаєш! Земля крутиться тисячу тисяч літ, і в цім океані часу, випадково зачепивши якісь тридцять нікчемних років, що уже не вернуться, стану я тепер турбуватись, кому іменно я винен цим! Тим гірше для того, хто турбує себе подібними дурницями. Змарнувати ж своє життя в гризоті — це однаково, що взяти та повіситись на власний краватці [надто вільний переклад; треба: Це — тягти свій хомут безупинно, В. Д.], це нагадує мені нещасних коней на річній тязі: вони не спочивають навіть тоді, коли спиняються, вічно тягнуть, хоч і перестають рухатись. Ми почекаємо.Граф. Глупа історія і зовсім не до речі.
⁵²) Панурґова отара: Натяк на відомий епізод з Рабеле про отару, що кинулась у море, коли туди кинули барана-ватажка.
⁵³) Ораторіо — музична драма релігійного змісту.
⁵⁴) Він був такий незадоволений тим фоєрверком — в ориґіналі гра слів: il avait tant d'humeur sur ce feu (це означає теж: „він мав стільки вологи на цьому вогні“).
⁵⁵) Гурток слуг і робітників — звичайно, тих що їх покликали влаштувати фоєрверк.
⁵⁶) Кам'яна в'язниця — натяк на Бастілію, куди французький дореволюційній уряд з охотою садовив на невизначений час неприємних публіцистів.
⁵⁷) Я можу вільно все печатати і т. д. — гострий виступ авторів проти французької дореволюційної цензури.
⁵⁸) Має більшу силу спритність, ніж обізнаність; в ориґіналі маємо тут гру слів, яка не надається до перекладу: le savoir-faire vaut mieux que le savoir.
⁵⁹) Один великий пан і т. д. — натяк на зміст „Севільського голяра“; „великий пан“ звичайно, граф Альмавіва.
⁶⁰) Демоніо — „чорт“ (з італійська).
⁶¹) Santa Barbara — „свята Варвара“ (з італійська).
⁶²) Gaudeant і т. д. — латинсько-французька гра слів, що не надається до перекладу; „gaudeant bene nati“ означає: „хай радіють благородні“ (по-латинському); в „gaudeat bene nanti“ — останнє слово французьке; сенс: „хай радіє той, хто має багато грошей“.
⁶³) 5-ий куплет перекладав В. Самійленко надто вільно (особливо друга половина); наводимо дуже незґрабний, проте, цим разом, точніший переклад Гната Юри:
Женщина проста, до того й строга,
Що зрадить мужу страх як боїться,
Мати не буде поспіху в світі;
Нехай існують жінки зальотні,
Немов монети, дзвінкі й слухняні,
Лиш під дозором вірного мужа,
Вони готові для всіх служити.