Як променем щастя, спалахнувши, засяють…

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Михайло Коцюбинський


Поезія


Як променем щастя, спахнувши, засяють

Ті очі, мов зорі,

А хвилі відради серденько гойдають,

Мов човен на морі,

Як хочеться долі і другим жадати,—

Тоді пам’ятайте про мене згадати.


Чи серце у грудях від горя заб’ється,

Як пташка у клітці,

Й на віях перлиста сльозина збереться,

Мов роса на квітці,

Як туги тра буде частину віддати,—

Й тоді не забудьте про мене згадати.


Як віри забракне у власнії сили,

І з гіркої муки

Опущу додолу, неначе в могилі,

Безсилії руки,

Як нікому буде порадоньки дати,

Чи можу тоді я про Вас нагадати?