Плесо спить. В очерет
Тікають перелякані брижжі
Келех ночі налив у плав
Келех ніччю по вінця — мла! і от над щітиною бору
Появляється Мертвий Крижень.
Крила йому свистять залізні,
Оливом повні потужні жили.
Він летить — і пізні
Птахи ховають голови під крила
Трава тремтить у чорній воді.
Поволі він облітає озеро,
Голову витяг вперед, вперед, вперед,
Залізні крила січуть очерет,
На коліна падають лози.
І от стрілець починає бить,
Божевільними пальцями шукає набоїв,
Б'є і б'є, а Мертвий Крижень свистить
Усе ближче, все нижче над головою.
І коли ранок встає змучений в смерть
Борнею коло чорного бору,
Човен, води повний ущерть,
Гойдає тіло з пониклою головою,
— Тіло стрільця убитого вчора
З його останнього набою.
|
