Перейти до вмісту

Ясен/Як ми з нею луками ішли

Матеріал з Вікіджерел
Ясен
Майк Йогансен
Любов
«Як ми з нею луками ішли…»
• Інші версії цієї роботи див. Альчеста (Як ми з нею луками ішли…) Харків: Державне видавництво України, 1930

Як ми з нею луками ішли,
Розцвітали луки на путі.
Під ногами не було землі
— Ні пливти, ні стати, ні іти.

В берегах давно дрімав Дінець,
Мов косар на спину спати ліг.
Вона глянула — родився вітерець,
Вона стала — й вітерець затих.

Як заснув у небі білий шум
І забув пливти за океан,
Як перо, що ним тепер пишу,
В сонний затопилося стоян.

Як палив залізну лісосіч
І згасав рудіючи ромен,
Як минали ніч і день і ніч,
Як минали день і ніч і день…

 

1928