20-40-ві роки в українській літературі (1922)/Левко Боровиковський/Свій дім — своя воля

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 Хомиха чоловіка била;
Не на́-лихо-ж Хому Хомиха вчила!
 Хома Постіл
 Від жінки заховавсь — під піл,
І в-три погибелі звернувшися, трусився,
 І плакав, і просився…
Хомиха з рогачем присікалась: „Вилазь!
Вилазь, личино зла!..“ Хома в куточку бгавсь,
 І плачучи, озвавсь:
„Не вилізу! — тобі я потурати годі:
 Я господин в своїй господі!“