Новий лад

Новий лад автор: Володимир Іванович Самійленко

Створення: 1906, опубл.: 1906. Джерело: Володимри Самійленко: твори, том I. Державне видавництво «Художньої літератури» Київ 1958  

Новий лад

«Обридло нам у рабській ролі!»
«Ви певні в тім? — сказав прем’єр.^[1] —
То нате вам шматочок волі.
Чи всі вдоволені тепер?
Чи, може, ще хто-небудь стане
Невдячно лаять наш уряд?
Вітайте ж, любі громадяни,
Новий конституційний лад!

«За вашу смирність християнську,
Хоч і гарячі ви були,
Ми вам на вольність громадянську
Куценьку хартію дали.
Її ще Трьопкін^[2] перегляне,
Щоб був у їй міцніший склад…
Вітайте ж, любі громадяни,
Новий конституційний лад!

«Я ваш добродій і прибічник,
Даю всі вольності, але
Не винний я, що мій помічник^[3]
На вас погромників нашле.
(Щасливий буде, хто пристане
До їх — скажу вам наздогад!)
Вітайте ж, любі громадяни,
Новий конституційний лад!

«От ми дали вам волю друку,
Хоч поки що не для книжок,
І тільки цензорові в руку
Вложили добрий батіжок.
То є знаряддя непогане
І вам багато дасть порад…
Вітайте ж, любі громадяни,
Новий конституційний лад!

«Життя солодкого бажаю
Я всім так саме, як собі,
І через те вас поспішаю
Мазнути медом по губі.
Злижіть мерщій, а то розтане,
А вдруге чи мазну — навряд.
Вітайте ж, любі громадяни,
Новий конституційний лад!

«Виборче право я вже скроїв
Для всіх… кого я сам обрав.
Тепер я людність заспокоїв…
Що?! вам схотілось рівних прав?
Пани те саме, що й селяни?!
Давайте ж вольності назад!
Тепер вітайте, громадяни,
Новий конституційний лад!»

^[4]

---

Примітки

1. Прем'єр — прем'єр-міністр Сергій Вітте.
2. Трьопкін — генерал Дмитро Трепов — това­риш міністра внутрішніх справ, петербурзький градоначальник, комендант царського палацу. Трепов «прославився» розстрілами робітничих демонстрацій й переглядом куцих обіцянок свобод, які царизм змушений був, під натиском революційних подій, пообіцяти народові.
3. Мій помічник — мова йде про міністра внутрішніх справ Петра Дурново, організатора єврейських погромів і каральних експедицій.
4. Вперше надруковано в газеті «Громадська думка», 1906, № 9.