Дума про Остафія Дашкевича

Дума про Остафія Дашкевича

Та дайдах ! Та дайдах !

Татарчуком трусить страх ,

Татарцюга бородатий

Біжить коника сідлати:

Татаринка молодая

Чорнобрива,уродливая,

За віконце виглядає,

Думу думає.

Ой ! коли б я мала та орлині крила ,

Ой ! тоби м в Козачизну тепер полетіла ,

А там в Козачизні хрестом ся молила ;

Атаману козацькому правду говорила :

Ой ти Атамане ! Сизоперлий орле :

Коли ж ся до тебе дівчина пригорне ?

Дівчина небога в Татар у неволі ,

А ти з Козаками стоїш в чистім полі .

Дівчина небога тужить та сумує,

А татарин бісурмана і з туги глумує.

Ой Пане Остапе ! Де ти забарився ?

Чи ще з неволі тай не відкупився

Чи з ляшками по світі бродиш ?

Ой ! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш?

Я і з неволі тай не відкуплявся

Через землі татарскі коником пробрався .

По дорозі мені звірі забігали

Тай коня спиняли;

КІнь звірців ся не злякав ,

Стальовими підківцями під ноги топтав .

По передомною орли пролітали.

І мене спиняли ;

Я їх мечом одганяв ,

І крила рубав .

За мною чорні вставали хмари ,

А в хмарах були татари ;

Но кінь мій вихром степи пробігав .

За собою хмари зоставляв .

За мною кулі в погоню летіли ,

Но мене брати не хтіли ;

Бо на чорта є хрест , на кулю є слово ,

Так я в Козачину вернувся здорово .

А теперки в Татарчизні іще погуляю ,

Та уже і зброю наражаю ,

Чи то чорні орли крила розпустили

Темненькою нічю сонечко закрили ,

Чи то із за мора хмара наступає ?

Ой ! то не з за мора хмара наступає  ;

Ні чорнії орли крила розпустили .

Темненькою нічю сонечко закрили

То під ясне небо луна набігає ,

А димом клубками по полі качає :

То хоробре Козачча Татарів розбили ,

І город бісурманський Очаків запалили .

Базар горит ,а на море луна іде ,

Пан Атаман козаченьків додому веде .

А за ними бісурмани поле покривали ;

Атамана козацького хороше угощали :

Хороше угощали , дарами надарали ,

Ой втоді то козаченьків ! та всі шановали .