За Дезидератою

Матеріал з Вікіджерел
За Дезидератою
автор: Володимир Тимчук
Із збірника «Відчути місто стопою (з тобою)». Створення: 2015, опубл.: 2019. Джерело: В. Тимчук. Відчути місто стопою (з тобою)  




За Дезидератою


Крокуй спокійно,

Гамір хай і поспіх

Не збурять шлях твій, повний хитавиці —

Урівноважуй серце миром тиші,

Сягни ти вічности своїм одним півкроком.



Ти будь собою, завжди знай своє,

Тобі властиве — теж потрібне людям,

Добротами ти шлях стели усюди,

Лиш будь собою, тим, ким був і є.



Ти свою правду мовиш? Уперед

У спокої та ясності промови,

Лиш пам’ятай — твої вуста одні —

А вуха й очі — їх ти маєш двоє:

Тож до сприймання інших будь готовий.

І хай говорять начебто чудне́,

Лови в словах, думках їх серця згуки,

Бо навіть у малому є звучне́

Твоєму ладу — це прагни не забути.



У світі так влаштовано давно,

Що гія все як слід припасувати.

Позаду чи спереду — все одно,

Ти ліпших й гірших мусиш зустрічати.


Не раджено тобі з тих давніх літ

До порівнянь вдаватися дбайливо —

Бо гордості й зневіри лихих бід

Набратися ти можеш й непримхливо.



Ти успіх маєш? Добре! Вже радій,

Подякуй і рукам, і серцю сміло.

Є задум — крок найперший діла?

Утішитись набутим теж зумій.



Ти маєш працю скромну, негучну —

Пишатися як можна серед люду?

Відкинь думки, що точать, назавжди́,

І до роботи совісно ступи, —

Ти нині є, а завтра вже не буде,

Бо цінністю є відданість одна

В мінливій долі, що жере віками.

Трудись на ниві і думками, і руками —

І буде нагорода ще за дня.



Ти починати починай за крок —

Оман у світі більше ніж зірок.



Усе мирське хай буде, хай несе,

Не подолаєш ти ці вічні пута,

Проте не смій зароджене забути —

Чесноти завжди були, будуть й зараз є.

І добре: людство прагне ідеалів,

І також добре, що стремить серцями в вись —

Життя дарує і геройства дійсні справи —

Ти бійся цього шансу пропустить.



Не заперечуй світ чуттєвий нині —

Формує він тебе наполовину.

Щодня, щомиті й назавжди, навічно

Служити вмій любові споконвічній.

Відкинь цинічність. Серцю лад любовний

Даси — і вже ніколи жодні, жодні

Розчарування, а чи черствість душ повсюдна

Не змусять тебе бути перелюбно.

Бо в світі цьому — все було і буде:

Зірки і шум води, трава і люди.



Чинити опір почуттям не смій,

Любов’ю все життя своє зігрій.

Довкола черствості, розчарувань доволі —

Любов же вічна як трава у полі.



У сріблість скронь ти заглядай спокійно.

Лишай вчорашньому турботи вітровійні,

Лиш щит міцни у силі духа свого —

Із ним в нещасті ти досягнеш перемоги.



Ти витворам уяви не піддайся —

В нудьзі й самотності страхам враз опирайся.



Тримай себе в руках, розмірюй крок і дії,

Статутом добрим сам підпережись,

Та, не вагаючись у життєплині,

Себе шануй, люби, хоча й кріпись —

Ти є дитина Всесвіту, дай Боже,

Тобі тут бути, в світі сім

І кварків, і дерев, і зір —

Сягнеш ти мудрістю — се добре, ні — тоді повір:

Цей світ як має бути є пригожим.



Ти з Господом у мирі будь завжди —

Хай він для тебе Сущий, Вищий розум,

А чи Аллах, Єгова чи Дажбожич —

Ти з ним свій душеспокій розділи.


І хай навколо гамір й метушня,

Діла твої киплять, мета — бентежить, —

В душі своїй карбуй — тобі не щезнуть,

Допоки з Господом розділена стезя.



Учора — пастка, нині — втома, завтра —

Позбавлять мрії, заберуть «своє».

Та все ж чудовим світ цей був і є!

Радій, що в ньому житимеш іще.



Уважним будь до всього: до хмаринки,

Краплин дощу і дня календаря,

Зустрічному всміхнись і шану неньці

Верни — щасливим май життя.



30.XI.2014–25.II.2015.


В. Тимчук