Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході
| Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході автор невідомий |
| Із збірника «ЦДАВО України: Ф.3696. -Оп.2. -Спр.381. -Арк 215-216 зв.». Створення: 25 жовтня - 1 листопада 1918 року. |
Українці, котрі живуть на Далекому Сході (області Забайкальська, Маньчжурська, Амурська, Приморська, Сахалінська і Камчатська), спираючись на право кожного народу на самовизначення, визнають що українське населення вищезгаданих країн, у числі понад один мільйон душ, є частиною окремої української самостійної нації.
Племінний і культурний зв’язок мають з народом і краєм, з котрого вони вийшли – з Над-Дніпрянською Україною. Місцеві українці, громадяни Далекого Сходу, мають свої національні і культурні цінності і прикмети, котрі вони набули завдяки своєму походженню, природі і підсонню старого краю, в котрім вони народилися і жили, як і завдяки окремим історичним переживанням, котрі доводилося перенести народному організмові.
Сим національним скарбом є свою мова, усна словесність, письменство, звичаї, пісні, одежа та взагалі окрема культура і відмінний від других народів національний дух-вдача. Для утримання і вільного розвитку сіх природніх скарбів національного обличчя і вдачі – мають завданням тутешні українці забезпечити собі волю на самостійне національно-культурне життя в новій батьківщині – ухвалено: прийнять у головних рисах, з тим щоби перед оголошенням цієї конституції для широкого загалу, а також перед надсилкою її до відповідної влади, вступ розробить і докладніше обгрунтувати його історичними і фактичними даними.
§ 1. Межі впливу Конституції
[ред.]Приймається в скороченій редакції: Далекосхідні українці користуються національно-культурною автономією у межах Далекого Сходу.
§ 2. Зміст
[ред.]Суть, зміст, межі згаданої Конституції національно-культурної автономії наводять нищеподані тезіси, нормуючи відношення українського громадянства до його виборного народнього органу Крайової Ради (з Секретаріятом на чолі) та до крайової влади.
§ 3. Шлях затвердження Конституції
[ред.]Конституція ся має бути передана на розгляд і прийняття V-м Українським Далекосхідним З’їздом, для скликання котрого Секретаріят Крайової Ради має ужити усіх заходів. Норми внутрішнього українського життя є обов’язковими для усього Далекосхідного українства від часу прийняття Конституції Крайовою Радою.
§ 4. Громадяни, які підлягають Конституції
[ред.]Національно-культурною автономією користуються уся українці, котрі вписалися в національний список (реєстр) при окружних радах, а також всі організації, товариства та громади, котрі, як такі, самовизначили себе (винесли постанови-приговори), що вони українські, на рівних правах.
§ 5. Права та обов’язки громадян та організацій
[ред.]Всі українські громадяни мають рівні права і однакові обов’язки у відношенні до виконання і переведенню у життя наведеної автономії і у обранні своїх органів самоврядування і тільки через ті органи мають зносини по усім згаданим питанням з крайовою владою і її місцевими установами.
§ 6. Зміст Автономії
[ред.]Національно-культурна автономія українців Далекого Сходу охоплює такі галузі народнього життя:
а) закладання і утримання на крайові чи державні кошти українських шкіл: початкових, середніх, вчительських семінарій, інститутів з українською викладовою мовою, професійних (фахових) шкіл різних категорій для української молоді у кількості пропорційно кількості українського населення. Крім того, повинно бути введено навчання української мови як «предмету» в усіх крайових середніх і вищих школах з руською викладовою мовою.
б) українці-громадяни Далекого Сходу відбувають свою військову службу тільки в українських військових частинах, де вся наука, урядова мова, письмоводство і команда – є українськими.
Старшина військова повинна бути теж українцями.
Як буде введений територіяльний принцип при поповнюванні військових частин, то повинна запровадитись українська мова як урядова і у тих частинах, де українців більшість.
в) визнання української мови як крайової і припущення її до уживання в уряді, пошті, телеграфі, залізниці і суді, себто: право вільних зносин української людності на своїй рідній українській мові з названими установами і обов’язковим знанням української мови для задоволення потреб українського громадянства державними установами.
Місцеві обласні і крайові самоврядуючі виборні органи – земства повинні уживати українську мову у тих округах, де українців більшість як у внутрішнім діловодстві, так і в зовнішніх зносинах.
г) організоване українство, в особі Крайової і окружних Рад, висилає своїх представників до крайової влади і обласних її органів для зв’язку і охорони національно-культурних інтересів українського населення.
д) українці Далекого Сходу у свойому внутрішньому житті мають право організовуватись вільно як на місцях, так і по округах і у осередкові Далекого Сходу, при допомозі з’їздів, конференцій, періодичних нарад, делегацій, петицій, преси і інше, у такій мірі і засобами, які самі визнають потрібними і відповідними.
§ 7. Крайова Рада
[ред.]Найвищим автономним органом для українців Далекого Сходу є Крайова Рада. Українська Крайова Рада на Далекого Сході є найвищим виборним органом самоврядування української людності по усім справам національно-громадського життя, а саме – законодавчої, керівничої і роз’яснюючої вдачі.
§ 8. Українські організації
[ред.]Крайова Рада об’єднує у собі усі Окружні Ради на Далекому Сході. Крайові Українські фахові спілки, економічні, культурно-просвітні Т-ва і інші громадські українські гуртування та керує їх життям.
§ 9. Підвалини діяльності
[ред.]Спираючись на право кожного народу на самовизначення, Крайова Рада у своїй діяльності керується підвалинами повного народоправства.
§ 10. Кошти
[ред.]Кошти на задоволення національно-культурних потреб українців Далекого Сходу постачає Крайовій Раді місцева Влада з державних коштів по ухваленому Крайовою Радою обрахункові.
§ 11. Склад Крайової Ради
[ред.]Рада складається з представників, обраних населенням по виборчих округах, з додержанням підвалин народоправства і з забезпеченням представництва від всіх округ при пропорції: на 1000 виборців – один представник.
Тимчасова Крайова Рада складається з представників від українського населення округ (областей, повітів), а саме обраних на окружних з’їздах, у кількості від 1 до 3-х представників – у пропорції до зареєстрованого українського населення по національним спискам і беручих участь у з’їздах на основі перепису і статистичних даних при Окружних Радах Краю.
§ 12. Члени Крайової Ради
[ред.]Представники у Крайову Раду обираються на 3 роки, третина з їх першого року виходить по жеребу, по черзі. Члени Крайової Ради, вислані округами, оказують видані їм Окружними Радами уповноваження і посвідчення про обрання – відбитки постанов засідань Окружного з’їзда Секретаріятові Ради для перевірки, котрий, по затвердженню уповноваження, видає їм постійні посвідчення як членам Крайової Ради.
§ 13. Одповідальність членів Крайової Ради
[ред.]Члени Крайової Ради є відповідальні за свою діяльність перед організаціями, які їх вислали і надали їм уповноваження з наказами, і котрі можуть їх перед кожною сесією Крайової Ради перебірати.
§ 14. Термін сесій Крайової Ради
[ред.]Крайова Рада збирається на свої сесії 2-ва рази на рік. Коли є питання надзвичайної ваги, скликає Секретаріят членів Крайової Ради на засідання надзвичайної сесії.
§ 15. Президія Крайової Ради
[ред.]Нарадами сеі Крайової Ради керує обрана на це щоразу президія у складі, ухваленому сесією.
§ 16. Порядок денний сесій Крайової Ради
[ред.]Денний порядок нарад установлює сама Крайова Рада на підставі проекту Секретаріяту і внесень членів Крайової Ради. Вносить постанови по усім питанням і передає їх Секретаріятові для вказівок і виконання.
§ 17. Кошти і обрахунки Крайової Ради
[ред.]Крайова Рада ухвалює обрахунок майбутніх прибутків і видатків Секретаріяту і вказує джерела прибутків і засоби одержання коштів у народний фонд українства Далекого Сходу.
§ 18. Оголошення постанов Крайової Ради
[ред.]Постанови Крайової Ради, які приймаються на сесії, подаються усім Окружним Радам і Крайовій Владі як рівнож оголошуються у місцевих і крайових часописах для повідомлення українського громадянства.
§ 19. Діяльність Крайової Ради
[ред.]Крайова Рада стежить і керує діяльністю Окружних Рад і крайових українських організацій і дбає про поширення національної і політичної свідомості, піднесення освітнього і культурного рівня і матеріяльного добробуту серед працюючого населення і про охорону інтересів української людності на Далекому Сході, перед Крайовою і місцевою владою, через свій виконавчий орган – Секретаріят: веде докладний перепис /реєстрування/ як усього українського населення краю, так і усіх українських організацій і має з усіма інституціями ділові зносини.
§ 20. Підвалини діяльності Крайової Ради
[ред.]Уся діяльність Крайової Ради керується постановами українських Далекосхідних Крайових З’їздів. Крайова Рада дбає про полагодження своєї діяльності з державними актами уряду і постановами законодавчих народніх органів Сибіру і України.
§ 21. Секретаріят Крайової Ради
[ред.]Виконавчим органом Крайової Ради є Секретаріят з 5-7 осіб і трьох до них кандидатів, які є одповідальні за свою діяльність перед Крайовою Радою, і, на випадок висловленого йому Крайовою Радою недовірря, уступає, а усі справи і ведення урядування передає новообраному урядові.
§ 22. Місце урядування
[ред.]Місце урядування Секретаріяту призначає Крайова Рада і у тім же місці відбуваються і сесії Крайової Ради.
§ 23. Діяльність Секретаріяту Крайової Ради
[ред.]Секретаріят Крайової Ради працює постійно у місці, призначеним Крайовою Радою на підставі виробленого Радою регуляміну. Впроваджує біжучі справи, виконує постанови і накази Крайових З’їздів і Крайової Ради. Для розгляду і полагодження справ особливої вдачі організує /закладає/ Секретаріят Комісії й відділи з запроханнями досвідчених осіб, які є перед Секретаріятом одповідальні.
§ 24. Про кошти
[ред.]Крайова Рада і її Секретаріат як урядовий орган української людності на Далекому Сході має утримуватись державними коштами, а тимчасово коштами українського громадянства через самооподаткування особисто організацій і українських громад.
§ 25. Про з’їзд
[ред.]Найвищою владою установчою і санкційною вдачі у краю по усім справам і питанням українського життя є українські Далекосхідні з’їзди, котрі скликаються Секретаріятом по постановам Крайової Ради, чи по бажанню 3-х Окружних Рад Далекого Сходу у місці і часі, ухваленому Крайовою Радою.
Джерела
[ред.]- ЦДАВО України: Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 381. – Арк. 215-216 зв. Копія. Машинопис.