Короткий викладъ изъ устава 20 ноября 1864 года объ уголовнімъ суді для южно-руськихъ крестянъ
| Короткий викладъ изъ устава 20 ноября 1864 года объ уголовнімъ суді для южно-руськихъ крестянъ Катеринослав: 1866 |
|
сторінка
Цензирующій неоффиціальную часть Екатеринославскихъ Губернскихъ Вѣдомостей Директоръ Училищъ Екатеринославской Губерніи, Н. Бѣлый.
сторінка
Ви може вже чули, що Его ИМПЕРАТОРСКОЕ ВЕЛИЧЕСТВО ГОСУДАРЬ ИМПЕРАТОРЪ АЛЕКСАНДРЪ НИКОЛАЕВИЧЪ повелівъ щобъ у его царстви бувъ новій судъ. Се така велика ласка Царя, що его треба що-дня благословляти. Вамъ звисна перша его милость, що вінъ визволівъ паньскіхъ крепакивъ. Велике се царьске діло, — ничого казати, — мабуть же той судъ, якому вінъ велівъ буть, чи не найбільшъ буде сего діла. Щобъ ви знали, якій то буде новій судъ и за-що треба дяковати Царя, я у цій книжки розкажу вамъ. Що таке судъ — вамъ звисно. Вінъ бува або уголовній, коли судятъ того чоловіка, котрій зробивъ яке нибудь злодійство, або кого убивъ, або пидпалівъ, и др. и гражданьскій, коли хто зъ васъ тягаетця съ сусідою за гроши, що визичівъ, за землю, за батьковщину и друг. На першій разъ оповіщу вамъ объ уголовнімъ суді. Унасъ перше було такъ: суділи чоловіка не тильки ті самі настоящи суді, що зовутця уіздними и які въ кажнімъ городі е, а суділи и у стану, и у полиціи, и въ земьскому суді, и у военній кониисіи, и у губерньскімъ правленіи. Теперь все буде такъ: що ті діла, за которі назначаетця не дуже велике наказаніе, рішаютця у мироваго суддіи, а більше наказаніе то у окружнімъ суді. Перше було такъ, що чи е, чи нема причини випити якого небудь чоловіка, его все таки тягали и після суділи, теперь же попереду порадятця чи треба судіти, чи ні: може той чоловікъ, на котораго кажуть и не робивъ злодійства, бо бувъ у ту годину въ другимъ місті; може то и не злодійство, що на его кажуть; такъ ото прочитавши бумаги, роздивлютця, тай скажуть: чи судіти, чи ні, такого чоловіка. Якъ нема на него уликъ, то такъ й ослобонятъ відъ суда. Отъ тогді неповинніхъ людей и не будутъ тягати підъ судъ. Перше суділи такъ: прочитаютъ діло, що слідователь производивъ, та й рішаютъ по тимъ бумагамъ, що въ діли, а самі суддіи вже не питаютъ свидітелей, чі то вони такъ показали, якъ написавъ слідователь. А слідователи бували розни. Найбільшъ зъ нихъ люді правдиви, и напишуть такъ якъ імъ кажуть, а гляди й найдетця може такій, що напише зовсимъ не те. Скажуть ему свидітили, що вони не бачили, якъ Петро укравъ воли у Ивана, а вінъ напише що бачили, то чрезъ отце и сошлютъ Петра або въ Сибирь, або въ арестантьски роти. Ато свидітели покажуть, що вони бачили якъ Петро укравъ, а слідователь напише що не бачили, то тогді судъ и ослобоня злодія Петра и вінъ живе поміжъ честними его сусідами и снову робитъ шкоду. Теперь же суддіи сами будутъ питати усіхъ свидітелей и тамъ буде и той, хто судітця, и той, хто доказуе. Тогді и буде видно хто виненъ и не можна буде наказати неповиннаго, або ослобонити злодія. Та ще отце усе буде робитця въ суді не нишкомъ, якъ теперь, що нихто не знае: де, коли и хто его буде судіти, а буде тогді въ тимъ суді багацько громади: хто захоче то й прійде и буде слухати, такъ тогді и не можна буде передъ всею громадою сховать правду. Перше суділи чоловіка не такъ, якъ вінъ заслуживъ и якъ самі суддіи рішали по совісті, а які въ діли були доказателъства. Такъ приміромъ: Петро заприсягне що вінъ бачивъ якъ Иванъ убивъ Миколая, або обокравъ Степана, то Ивана не наказивали, а оставляли тільки въ подозреніи, бо бачь для доказателъства вини его треба, щобъ вінъ сознався самъ, або щобъ два свидітеля підъ присягою показали, що вони бачили, якъ вінъ убивавъ, або кравъ. А хиба злодій сознаетця? Та дежъ взяти и тихъ двохъ свидітелей? Добре, хоть одинъ е. Звисно що злодійства найбільшъ робятця нишкомъ безъ усякихъ свидітелей. Отъ ці розбійники и вори, що ослобоняютця безъ наказанія, такъ якъ нема на ніхъ законнихъ доказателъствъ, и робили усе зло; черезъ ніхъ люди не віруютъ въ судъ и не поважаютъ его; иншій самъ, піймавши вора, расправляетця зъ злодіемъ, побье его, а вістки до суда не дасть, бо зна що одни тільки клопоти будутъ, такъ якъ свидітелей не було; а иншій и самъ якъ що й бачивъ, то мовчить, бо боитця на злодія доказовати, за тимъ, щобъ вінъ, якъ его судъ ослобоне, не наробивъ ему якой небудь шкоди. При новімъ же суді будутъ судіти не тільки по доказателъствамъ, а й по совісти, якъ серце скаже. Суддіи тогді вислухаютъ обидві сторони: и того, хто обидівъ, и того, кого обиділи, після того свидітелей, то й побачуть хто виненъ и дадуть яке слідуе рішеніе по совісти. Тогді, приміромъ, хоть злодій и такъ убивъ чоловіка, що нихто не бачивъ, а буде на одежі его кровь и вінъ не докаже де бувъ у той часъ, якъ убили чоловіка, та й ще самъ, то блідніе, то путаетця въ мові, — такъ его й накажутъ. Тогді поміжъ нами чесними людьми и не буде вже злодіивъ и намъ ничого ихъ боятця и усякъ, хто зна що за нихъ, буде правду казати, бо врозуміе що противъ правдиваго суда и самий запеклий ворогъ не встоітъ. Перше ще було такъ, що якъ кого начнуть судіти, то судятъ довго, довго, ажъ якій сердешний и повмре въ острози, а черезъ то довго суділи, що діло его де тільки не перебува: и въ уізднимъ суді, и въ уголовній палаті, а якъ яке то й далі, ажъ въ Петербургъ, або у Москву зашлютъ. Теперь же всі діла кинець будутъ мати въ окружнімъ суді и хиба тільки не дуже важні перейдутъ у палату, та и то тільки тогді, якъ хто самъ буде жаловатьця на окружний судъ за неправдиве рішеніе его діла. Отъ теперь ви самі вже второпали якій судъ настане для насъ: и скорий, и правдивий, и единий, и рівний для усіхъ. А якъ сей судъ буде розбирати діло и якъ буде судіти, то объцимъ я хочу де що вамъ оповістити. Треба ще вамъ сказати, що не можно такъ скоро зробити такого великого діла, якъ новій судъ у всему царстві, одначе Его ИМПЕРАТОРСЕОЕ ВЕЛИЧЕСТВО повелівъ, щобъ судъ сей бувъ по всімъ его царстві не далі якъ черезъ чотири года.
За такі уголовни діла, де чоловікъ зробивъ дуже велику обиду другому чоловіку, або обчеству, за котору законъ назнача або каторгу, або Сибирь, або арестантьскі роти, такъ приміромъ, або убивъ, або ограбивъ, або пидпалівъ и друге, будутъ судити въ окружнімъ суді.
А за такі де вінъ зробивъ меньшу обиду, за яку ему тільки слідує або арештъ, або въ острогъ, приміромъ, кого нибудь не дуже побивъ, або укравъ не дорогу худобу або вирубавъ чужого лісу, суде мировий суддія.
Такъ якъ міжъ крестянами більшъ робютця ці послідни діла, назовемъ ихъ проступками, то треба ихъ мерщій судити на тімъ місті, де вони зроблени, бо до окружнаго суда идти далеко, да въ ему буде и безъ того багацько ділъ, такъ що вінъ скоро не поспіе въ те місто, въ якімъ проступокъ зробився.
По цій причини треба щобъ судъ бувъ близкій и щобъ суддія бувъ не тільки розумний и правдивий, а щобъ знавъ добре крестяньске обчество и его звичаі. Для цего и вибираетця такій звисний въ громади чоловікъ, котрій и зоветця мировимъ суддіею.
Вибира его земьске собраніе, де вкупі и пани и купци и міщане и крестяне.
Для того, хто хотів би буть мировимъ суддіею, треба:
1, щобъ вінъ мавъ не меньше, якъ 25 літъ;
2, щобъ бувъ учений не въ простіхъ школахъ, а въ университеті, або въ гимназіи, або щобъ прежде прослуживъ не меньше якъ трі года въ такімъ місті, де можна навчитця, рішати діла;
и 3, опрічь того мати за собою, або за родителями, чи за жінкою, землі не меньше пятьсотъ десятинъ, а въ иншіхъ губернияхъ въ Украіни не меньше чотириста десят. або якъ землі не ма, то щобъ була яка нибудь худоба, або хата, або заводъ достаткомъ въ уіизди не меньше пятнадцяти тисячъ, а въ городи не меньше трехъ тисячъ.
Мировий суддія поки вінъ служе получа жалованье, скільки ему назначе земьство, не меньше пив-тори тисячи, и по чину величаеця чуть не трохи Енералъ, а вишче Полковника.
Бачите, місто важно и поштенне, треба й чоловіка хорошого вибирати.
Одначе земьске собраніе може вибрати мировимъ суддіею и не багатаго чоловіка, да щобъ вінъ бувъ и розумний и щобъ громада поважала и почитала его за его заслуги и чесний трудъ. Такъ ось я вамъ скажу добри крестяне: отдавайте своіхъ дітей въ науку, нехай учутця въ университетахъ, той й буде зъ ніхъ прокъ, а вамъ на старості літъ доведетця утішатьця своімъ синомъ, якъ его виберутъ у мирови суддіи.
Теперь розкажу якъ мировий суддія буде судіти.
Вінъ буде разбирати діло не такъ якъ теперь у судахъ, що все пишутъ да пишутъ, а на словахъ, и не нишкомъ, а при всій громади: хто захоче изъ людей то й прійде слухати.
Жаловатьця мировому суддіи можна або на словахъ, або на бумаги.
Бумаги не треба куповати въ Казначействи, а на простій, що у лавкахъ продаетця.
Получивъ жалобу мировий суддія визива до себе и того, на кого жалуютця, такій буде зватьця обвиняемий, и того хто жалуетця, а такій зоветця обвинитель. Запамятуйте добре ці слова, вони вамъ стануть въ пригоди, коли далі будете читати, або слухати цю книжку.
Визива людей мировий суддія або словеснимъ приказомъ або, якъ вони живутъ у другій волости, то повісткою.
Якъ проступокъ не дуже важкий, приміромъ такій, що за него тільки арештъ, то обвиняемий може замісь себе послати повіреннаго свого, одначе коли мировий суддія потребуе, щобъ вінъ самъ прійшовъ, то треба прійти, а не то все рівно приведутъ черезъ полицію.
Мировий суддія мае право, коли на обвиняемаго доказуютъ такій проступокъ, за якій сажаютъ въ острогъ, приказати щобъ его прямо привели, не посила ему призовній повістки, а все таки обовязанъ оповістити его другою повісткою, де буде написано що суддія велівъ его привести.
Свидітели же завсегда визиваютця повістками; якъ хто зъ нихъ не явитця на першу повістку, то мировий штрафуе его не більшъ якъ двадцять пять рублівъ, и посила другу повістку, а якъ и въ другій разъ не прійде, то снову штрафуе его тожъ небільшъ якъ двадцять пять руб. и тогді того свидітеля вже приведуть черезъ полицію.
Колижъ свидітель, котрій не явився на первий разъ, докаже причину чомъ не прійшовъ у срокъ, то, якъ мировий суддія уваже ту причину, скида зъ его штрафъ.
Треба тільки щобъ свидітель о ціхъ причинахъ заявивъ не далі якъ черезъ два тиждня після того, якъ его оповістятъ, що зъ его слідуе штрафъ.
Причини жъ, по якімъ можно не явитьця до суддіи, бувають такі:
1, коли кого задержутъ підъ арештомъ;
2, коли не можна іхати по тій причини, що ходе чума, або прійшовъ непріятель, або річки розлились такъ, що не можна переправитця;
3, коли хто сразу розорився одъ нещастя якого, приміромъ погорівъ;
4, коли хто занедужавъ такъ, що не може вийти зъ хати;
5, коли батько, або матірь, або жінка, або діти вмерли въ те саме время якъ треба явитьця до суддіи, або й не вмерли, а такъ дуже занедужали, що е надія на смерть іхъ;
6, коли хто получивъ повістку або після сроку, або й прежде сроку, та въ таке время, що не поспіе на срокъ пріихать.
Такій ше штрафъ, якъ на свидітелей, налагае мировий суддія и на тіхъ понятихъ, которі не прійдутъ безъ усякоі законноі причини, коли іхъ зовутъ для осмотра, обиска и друге.
Ті свидітели, которі захочутъ, щобъ имъ заплотили за то що воні іхали, або шли и черезъ то утратили робоче время, повинни сказати объ цімъ суддіи, після того, якъ вінъ іхъ допроситъ по ділу.
Такімъ свидітелямъ, якъ вони пришли дальше чімъ за пятьнадцятъ верствъ, даютъ по три копійки за кожну верству и по четвертаку за усякій день съ тіи пори, якъ отлучились зъ дому.
До тихъ поръ, поки не кончитця у мироваго суддіи діло, обвиняемий не сміе вже уходити зъ того міста, де рішаетця его діло;
Мировий суддія може для того, щобъ обвиняемий не втикъ, або узяти відъ него пидписку, щобъ вінъ не отлучався, або видибрати пашпортъ, або велитъ щобъ вінъ представивъ поручителей, а якъ проступокъ, що доказуютъ на обвиняемаго и важнійше, такій приміромъ за якій сажаютъ въ острогъ, то може потребовати відъ него въ залогъ гроші або й худобу, а не то може посадить підъ арештъ.
Поручительство буде не такъ якъ теперь, що якъ втіче той, кого узяли на поруки, то поручители и не видвичаютъ, ні тогді зъ поручителей будутъ брати росписку, що вони, якъ обвиняемий втіче, повинни давать гроші — Грошей въ залогъ буде требоватьця стільки, скільки назначе мировий, не меньше одначе тіі сумми, на яку потерпівъ убитку обвинитель.
Якъ хто залогу и поручителей не може представить, то той и остаетця підъ арештомъ, ажъ поки не кончитця діло.
Якъ суддія бере залогъ, то пише объ цімъ бумагу, котору пидписуе и вінъ и той, хто давъ залогъ, и посліднему видаетця копія зъ тіі бумаги.
Якъ вже всі соберутця до мироваго суддіи, то вінъ и розбира діло на словахъ.
Тутъ може буть усякіи, хто тільки захоче, и суддія не може іхъ недопустити, хиба бъ тільки розбирались діла семейственни, (міжъ чоловікомъ и жінкою, або міжъ батькомъ и синомъ:), — або объ жіночей и дівочей обиди, (насильничье жінокъ, и дівокъ, и такі подобни:), або самі ті, которі тягаютця будутъ прохати, щобъ не гласно розбирали.
Мировий суддія, якъ вислуха обидві сторони и усіхъ свидітелей, то заразъ же по совісти и ріша діло.
Якъ вінъ присудітъ або штрафу не бильшъ пятьнадцятъ руб. або арештъ не більшъ якъ на три дня, або уплотити убиткивъ обиженному не більшъ якъ на тридцять руб. то вже на таке рішеніе не можна жаловатьця и воно заразъ сполняетця, и зъ того, хто буде виненъ, взискиваютця усі гроши, які заплочени свидітелямъ на прогони и суточни.
А якъ мировий суддія присудитъ більшъ того, що я вижче сказавъ, то обвиняемий, коли чувствуе що такъ рішеніе не правдиве и вінъ неповиненъ, може жаловатьця мировому съізду.
Мировий съіздъ зоветця такъ по тій причини, що усі мирови суддіи, скільки іхъ е въ уізди съізжаютця вкупі и рішаютъ діло, а той суддія, на котораго жалуютця вже не буде по міжъ іми при рішеніи діла.
Хто захоче жаловатьця мировому съізду, той повиненъ сказати объ цімъ тому мировому суддіи, которий рішивъ діло и не далі якъ черезъ день після того, якъ ему суддія объявивъ рішеніе, а після цего недалі якъ черезъ два тиждня подать и саму жалобу або на бумагі, або на словахъ.
Жалоба подаетця тому же мировому суддіи, которий объявивъ рішеніе, и вінъ дае росписку що получивъ жалобу, а саму іі, недалі якъ на третій день, видсила въ мировий съіздъ.
Діла на мировихъ съіздахъ всежъ таки будуть розбиратьця гласно при громади, тутъ будуть и обвиняемий и обвинитель и свидітели, послідни вже не визиваютця, а коли захочуть, то самі приійдутъ, опрічь тільки новіхъ, на якіхъ покужутъ обидві сторони: ті визиваютця такимъ же порядкомъ, якъ и перви.
Рішеніе, яке положе мировий съіздъ, вже буде послідне.
Вінъ може або утвердити рішеніе мирового суддіи, або постановить нове, а наказанія увеличить противъ того, яке назначивъ мировий суддія неможе, хибабъ тільки объ цімъ просивъ обиженний и слідовало бъ то зробить по правді.
На рішеніе мирового съізда вже жаловатьця не можна, хиба бъ тильки:
1, коли съіздъ або не той законъ що слідуе підвівъ, або не такъ, якъ треба его зрозумівъ;
2, коли при розбирательстви діла мировий суддія не зробивъ такъ, якъ законъ велитъ, приміромъ спитавъ підъ присягою свидітелей, не показавши ихъ перше обвиняемому, або спитавъ такіхъ, которіхъ підъ присягою не можна питати, якъ то малолітніхъ, божевільнихъ, або зробивъ обискъ самъ безъ понятихъ и проч;
и 3, коли діло таке що его ни мировий суддія ни мировий съіздъ не маютъ права рішати, а воно подлежитъ рішенію окружнаго суда.
Въ такіхъ случаяхъ жалоби подаютця непремінному члену мирового съізда, — (которий обовязанъ буть завсегда на місті,) — въ такій же срокъ и такимъ же порядкомъ якъ и на мирового суддію.
Жалоби ці мировий съіздъ видсила ажъ въ Петербургъ въ Правителъствующій Сенатъ въ кассаціонний по уголовнимъ дѣламъ Департаментъ.
Якъ тамъ таку жалобу уважутъ, то рішеніе мироваго съізда отминяютъ и діло видсилаютъ у другій мировий съіздъ и якъ сей послидній рішитъ, то вже такъ и буде и жаловатьця никуди неможна.
Теперь вамъ треба зличити усі ті проступки, которі розбира мировий суддія, та щобъ іхъ зличить треба багацько міста, такъ я вамъ опісля пришлю таку книжку, де ці проступки написани, а теперь тільки скажу, що мировий суддія розбира усі ті проступки, за які по закону положено не більшъ якъ на годъ у тюрму, або штрафу не більщъ якъ на триста руб., або взискать убиткивъ не більшъ якъ на пятьсотъ руб. и що мировий суддія не ріша такихъ ділъ о крестянахъ, за які вони судятся своими крестьянскими судами, що бувають у Волостній, або Сельскій Росправи. А щобъ вамъ звисно було за яки проступки крестъяне судятся у своеі Росправи, то я тожъ злічу и ці проступки въ тій самій книжечки, въ якоі будетъ зличени проступки, що ріша мировий суддія.
Усі ті други проступки, за які слідуе більшъ наказаніе чімъ то, яке назнача мировий, судятця у окружнімъ суді, та и тутъ одни діла судятся суддіями, а други, що наиважнійши съ присяжними засідателями.
Отце все я вамъ після ростолкую, а теперъ треба вамъ сказати, що перше чімъ діло поступитъ у окружний судъ, производитця объ ему слідствіе.
Для цего начальство назнача судебнаго слідователя, якій и теперь е.
Якъ тільки де зробився такій проступокъ, которій разбираетця у окружнімъ суді, то полиція, або становий, або й староста заразъ, и не якъ не далі другого дня, оповіщають объ цімъ слідователя, або й сами ті, кого обокрали, або ограбили, або родичи тіхъ кого убили, жалуютця судебному слідователю, а якъ его дома не ма, то полиціи, або становому, або старости, которі и обовязани, поки не пріиде слідователь, добре дознати: чі справди зроблено преступленіе, або проступокъ и хто за то обвиняетця; и обовязани добре дивитця, щобъ обвиняемий не втикъ, для чого полиція и принима законни способи, такі самі, які зличени вижче, де я казавъ о мировихъ суддіяхъ, затімъ усе дознаніе и передае слідователю.
Сама жъ полиція не мае права ни робити допросъ на бумаги обвиняемому и свидітелямъ, хиба бъ тільки хто изъ ніхъ такъ занедужавъ, що повмре поки слідователь прійде; ни робити осмотра, або кого обискивати, або у кого що одбирати, хиба бъ тільки вона сама застала що преступленіе робитця, або застала що воно отъ тільки що зробилось, и коли побаче що сліди преступленія не будуть усі видни, або и зовсімъ пропадуть, до тіі пори, поки приіде судебний слідователь.
У сихъ тільки случаяхъ полиція робитъ замізь слідователя, а то вона тільки розискуе и пита на словахъ, и до себе, якъ теперь не мае права звати, а приходе сама туди, де зробився проступокъ, чи преступленіе.
Все то, що я сказавъ про полицію, повинни робить и становий, и староста и прочі волостні и сельскі начальники, которі будутъ виполняти полицейски обовязаности.
Ще треба вамъ сказати, що е такі проступки и преступленія, що ни полиція и нихто не мае права вчиняти діла до тіхъ поръ, ажъ поки не пожалуетця той, кого обиділи.
Ці проступки слідующи:
1, коли хто кого наруга словами, або й побье, да недуже, або роспустить на него яку небудь брехню, або иншу яку зробе обиду;
2, коли хто каже на другого похвалки що підпале, або убье;
3, коли хто кого заарештуе, тільки безъ насильничья;
4, коли хто захватить безъ насильничья худобу другого, або лісъ, або огородъ, тільки щобъ відъ цего не було никому ніякоі шкоди;
5, коли кража и мошеничество будутъ поміжъ родителями и дітьми, або поміжъ чоловікомъ и его жінкою;
6, коли хто знасильнича або посміетця надъ честью жінки, або дівки, або іхъ украде, — тільки щобъ відъ цего ніхто изъ обиженнихъ не вмеръ;
7, коли чоловікъ прибье дуже свою жінку;
8, коли діти не слухаютъ и неповажаютъ свого батька и матерь;
Перейдемо жъ теперь до слідователя.
Якъ слідователю треба що нибудь оглядити, або кого освидительствовати, або у кого що обискати, то винъ це робитъ съ понятими, для чого и визива іхъ, а коли вони по прійдутъ безъ причини, то вінъ налага на ніхъ штрафу не більшъ пятъдесяти рублівъ и прикаже іхъ привезти.
Якъ же поняти, не далі двохъ тижнівъ після того, якъ імъ объявлють, що зъ ніхъ слідуе штрафъ, докажутъ ті причини, по якімъ імъ не можна було прійти у срокъ, то слідователь скида зъ ніхъ штрафъ, коли уваже ті причини.
Поняти тогді будутъ не такі якъ теперь, що беретця первій встрічний, якій-небудь бурлака, а будуть: въ городи — хазяіни домівъ, лавокъ, або іхъ управляющи и повіренни, а въ містечкахъ и селахъ, опрічь такихъ, и ті, що маютъ свою землю, а тожъ волостні и сельскі начальники и церковні старости.
Коли слідователь робитъ обискъ, то обовязанъ робити при хазяіни хати, або его жінки, або, якъ іхъ нема, то при комъ небудь изъ домочадцівъ, и такій обискъ робітъ непремінно въ день а вночи тільки тогді, якъ дуже треба.
Обвиняемаго, якъ его перше не арештовали, слідователь визива до себе, або повісткою, або словеснимъ приказомъ, а якъ вінъ не прійде, то слідователь прикаже его привести, и якъ тільки вінъ прійшовъ, або его привели, то слідователь заразъ же, и не якъ не пізнійше сутокъ, его допрашуе.
Допрашивати вінъ обовязанъ такъ, щобъ обвиняемий его понявъ, просто и ясно, не домогатьця щобъ обвиняемий сознався и не приневоливать его до того ни страхомъ, ни ласкою, ни хитростію.
Щобъ обвиняемий не втикъ слідователь може:
1, або відибрати відъ него пашпортъ, або узяти росписку, щобъ вінъ зъ дому не отлучався;
2, або віддати підъ особій надзоръ полиціи;
3, або на поруки;
4, або узяти залогъ;
5, або арештовать въ его хати (домашній арештъ);
б, або узяти підъ стражу.
Слідователь отдае на поруки и бере залогъ такимъ же порядкомъ, якъ и мировий суддія.
Сумму залога назнача слідователь, и якъ обвиняемий втиче, то съ залогу, або зъ взисканнихъ съ поручителей грошей, одличаетця стільки, скільки буде присуждено обиженному, а останокъ вноситця у казну на постройку острогивъ.
Свидітели допрашиваются тамъ, де преступленіе зроблено.
Вони визиваются такимъ же порядкомъ, якъ и до мироваго суддіи, тільки за неявку взискиваетця зъ ніхъ штрафу не 25, а пятьдесятъ рублівъ на первий разъ, и імъ посилаетця друга повістка, а якъ и на другій срокъ не явятьця, то іхъ приводятъ черезъ полицію, не взискивая вже у другій разъ штрафа.
Само собою штрафъ съ свидітеля скидаетця, коли вінъ докаже що ему не можна було прійдти по такимъ же самімъ причинамъ, які я вижче сего злічивъ, де казавъ о свидітеляхъ, которіхъ визива мировий суддія.
Заявляти о ціхъ причинахъ треба не далі якъ чрезъ два тиждня після объявленія що слідуе штрафъ.
Свидітелей судебний слідователь буде питати безъ присяги, а повиненъ імъ попереду сказати, що вони будутъ допрошени підъ присягою, у окружнимъ суді. Хиба бъ свидітель хотівъ далеко іхать и нескоро назадъ вернется, або такъ занедужавъ, що повмре, або далеко дуже живе одъ того міста, де буде судъ, — то слідователь въ такихъ случаяхъ пита підъ присягою.
У все время, поки слідствіе производитця, и обвиняемому и обвинителю можно буть у слідователя при слідствіи (:а тожъ и усякимъ постороннимъ людямъ:) и обидьвімъ сторонамъ можна казати, що імъ завзгодно и указовати на якіхъ хотятъ свидітелей.
При ніхъ ще слідователь пита и свидітелей, а якъ спита якого нибудь свидітеля безъ обвиняемаго, то обовязанъ прочитати ему, що показовавъ свидітель и обвиняемий мое право доказовати, що свидітель сказавъ неправду, и требовати, щобъ слідователь допросивъ свидітеля де-що объ другімъ.
Отого, що теперь зоветця повальний обискъ, коли крестянъ, якіхъ не попаде, десятцкій ззива до слідователя, тогді вже не буде робитця, а коли слідователю треба буде знати, що то за чоловікъ обвиняемий, що вінъ робитъ, яку жизнь веде, съ кімъ въ кумпаніи, — то слідователь виізжа на то місто, де живе обвиняемий, и пише списокъ усімъ хазяінамъ, которі знаютъ обвиняемаго и якъ напише, то чита, той списокъ и обвиняемому и обвинителю.
Затімъ съ того списка вибира по жребію дванадцять чоловікъ, а якъ іхъ усіхъ дванадцять, то вибира шість.
Изъ ціхъ вибраннихъ по жребію, обидві сторони маютъ право отвести тіхъ, хто або божевильній, або той пипъ, у котораго сповідаетця обвиняемий, або повіренний обвиняемаго, або его родічь, сватъ, кумъ, або такій, що відъ церкви отлученъ, або малолітній.
Та и безъ усякоі причини обидві сторони маютъ право отвести двохъ чоловікъ.
Ті люді, которі отведени, заміщаютця другими такимъ же порядкомъ, ажъ поки не буде шисті, никімъ не отведеннихъ.
Тогді вони приводятця до присяги и після того слідователь пита іхъ.
Якъ слідователь кончитъ слідствіе, то дае обвиняемому прочитати діло, а якъ вінъ неграмотний, то слідователь розскаже ему усе діло и після того пита его: чи не хоче вінъ ще що сказати въ свое оправданне, и коли обвиняемий укаже ще й іна другихъ свидітелей, то слідователь обовязанъ іхъ допросити.
Затімъ слідователь объявляе, що слідствіе кончено и видсила діло до Прокурора, а обвиняемаго, коли его треба содержати підъ арештомъ, видсила въ городъ въ острогъ.
Якъ хто не доволенъ на слідователя за то, що вінъ може не по правді и закону производивъ слідствіе, то може жаловатьця на него окружному суді, або на бумаги, або на словахъ, а саму жалобу подае тому же слідователю, которій производивъ слідствіе, и цей дае ему росписку, що получивъ жалобу, котору, не далі якъ черезъ три дни, видсила въ судъ съ своімъ объясненіемъ.
Въ суді жалоба розбираетця въ первий же присутственний день, и тутъ може находитца той, хто жаловався, и казати що знае въ доказателство своеі жалоби.
Рішеніе свое по той жалоби судъ объявля жалобщику.
Я нарошно такъ довго балакую зъ вами объ слідствіи для того, щобъ ви добре знали, якъ воно буде робитьця. Коли вы добре зрозуміли, що я казавъ, то самі скажете, що теперь слідствіе буде робитъця гарненько, такъ якъ треба. Небудутъ вже обвиняемаго ни бить, ни лаять, щобъ вінъ сознався, якъ перше колись було, и буде обвиняемий знати хто и що противъ его покузуе и може доказовати, що свидітель або напрошенъ або підкупленъ.
Я вже сказавъ вамъ, що слідователь, якъ оконче слідствіе, то видсила его до Прокурора.
Прокуроромъ зоветця такій чиновникъ по тій причини, що вінъ обовязанъ мати хлопоти, щобъ все робилось такъ, якъ законъ велитъ; щобъ неповинний не терпивъ кары, а повинний щобъ не зоставався безъ наказанія и для того Прокуроръ обовязанъ доказовати въ суді на повинного.
Прокурора назнача началство изъ такихъ людей, которі добре знаютъ де и якій е законъ и уміютъ ростолковати его, якъ слідуе.
Такъ якъ у Прокурора буде богацько діла, то на поміщъ ему даетця товаришъ, которій и зоветця товаришъ Прокурора.
Прокурор, якъ получе діло відъ слідователа, то заразъ же и не далі якъ черезъ тиждень обовязанъ прочитати его для того щобъ знати, чи судіти обвиняемаго, чі ні.
Якъ нема ніякіхъ уликъ, то Прокуроръ и пише рішеніе, що такого то судіти не слідуе и видсила діло въ окружний судъ, щобъ и той подивився, чи по правди Прокуроръ ослобинивъ обвиняемаго відъ суда.
Коли окружний судъ найде, що по правді Прокуроръ зробивъ, то й прекраща діло, а якъ судъ не согласитця зъ рішеніемъ Прокурора то тогди діло видсила у судебну палату, и якъ вона скаже, такъ и буде.
Якъ скаже судіти такого обвиняемаго, то й будутъ судіти, а скаже що не треба, то діло и прекратять.
Коли-жъ Прокуроръ, прочитавши слідствіе, побаче що обиняемаго треба судіти, то пише бумагу, котора зоветця обвинительный актъ.
Въ цій бумаги вінъ пише за що такого чоловіка судіти и які е доказателства що вінъ зробивъ преступленіе, и требуе щобъ судъ наказавъ такого обвиняемаго, якъ велітъ законь.
Цей обвинительный актъ пишетця по такімъ тілки діламъ, которі вчиняютця и безъ жалоби обиженнаго, а по тимъ діламъ, що вчиняютця не иначе, якъ по жалобі обиженнаго, Прокуроръ не пише обвинительнаго акта, бо той самий которій жалуетця, обовязанъ въ суді самъ доказовати на свого обидчика.
Одначе изъ такихъ ділъ Прокуроръ пише обвинительний актъ по тимъ діламъ, которихъ не можно прекратить миромъ.
А таки діла бувають.
1., Коли підчиненний ударе свого началника, або й не ударе, та пидниме на него руку щобъ ударить. Підчиненнимъ зоветця изъ крестянъ тільки такій, которій служе у обчественній або Царьскій служби, приміромъ писарь, або староста ударе старшину, або десяцкій станового и проч.
2., Коли хто понасильнича жінку, або дівку, або посміетця надъ честью малолітній дівчини, котороі 14 літъ нема одъ роду.
3., Коли хто украде жінку, або дівку съ тимъ, щобъ знасильничать, або, въ надіи на іі безсиліе и простоту, сотворити съ нею гріхъ, або щобъ тільки черезъ отце роспустити про неі мову.
4., Коли съ малолітнею дівкою сотворитъ гріхъ або опекунъ іі, або учитель, а не то и иншій чоловікъ, которій мае надъ нею досмотръ або волю.
5., Коли хто украде дівку, хоть и для того, щобъ на ней женитьця, та безъ іі на то согласія и воли.
6., Коли хто принуде другого зъ німъ звинчатця, або хто підстрекне винчатця якого нибудь божевільнаго, або хто кого обмане такъ, що той звинчаетця не съ тимъ, съ кимъ хотивъ.
7., Коли хто кого заарестуе та й ще и побье тяжко, такъ що той або занедуже, або й повмре.
и 8., Коли діти обижаютъ свого батька и матирь не тільки словами, а и бьютъ.
Якъ Прокуроръ напише обвинительный актъ, то видсила его съ діломъ, або прямо въ окружній судъ, якъ діло не дуже важне, и въ такімъ случаи для того щобъ судіти обвиняемаго, або у судебну палату, якъ діло по такому преступленію, за яке по закону назначаетця лишеніе якіхъ нибудь правъ состоянія, и видсила не для суда, бо судіти все таки буде той же окружний судъ, для того щобъ и въ Палати розглядили чи е причина судити обвиняемаго, чи нема; и якъ Палата найде що е, то вже сама видсила діло въ судъ для того, щобъ судили обвиняемаго.
Отъ теперь ви и бачите, що перше чімъ осудятъ, будутъ радитця чи слідуе то зробить, чи ні.
Такъ ото и виходитъ що неповиннихъ вже не будутъ задарма тягати підъ судъ.
Перше чімъ я розкажу вамъ якъ-то будутъ судіты у окружнимъ суді, оповіщу де-що о присяжныхъ засідателяхъ и присяжнихъ повіреннихъ.
Я вже сказавъ вамъ що въ суді будутъ судіти и одни суддіи, и съ присяжними засідателями, якъ проступки дуже важни, такі имянно, за які по закону назначаетця лишеніе правъ состоянія.
Лишить правъ состоянія значе то, що той кому це наказаніе положатъ, губе вже навсегда добре имя и не ма права ни назватьця крестяниномъ того села, якого бувъ перше, ни йдти на службу обчественну, або Государьску, ни торговати, ни будь свидітелемъ, або опекуномъ, або повіреннимъ, однимъ словомъ сказати: якъ той ломоть, що видрізанъ відъ хліба, такъ той чоловикъ отъ обчества и одно-поселенцівъ.
Вмісті съ лишеніемъ правъ присуждаютъ або въ каторгу, або въ Сибирь, або въ арестантьски роти, або въ робочій а коли, то й смирительний домъ.
Таке лишеніе правъ назначаетця за самі найважнійши преступленія, якъ-то, за душегубство, за пиджогъ, за грабежъ, за кражу більшъ чімъ на триста руб. або й и на меншу сумму, та коли воръ або пидкопався підъ те місто, зъ якого укравъ, або відкрутивъ замокъ, або иншій зробивъ взломъ. Отъ по такімъ то преступленіямъ и судятъ присяжни, которіхъ буде не менше дванадцяти чоловікъ.
Бо чімъ більшъ буде суддей, тимъ правдивійше рішать діло, и чімъ важнійше наказаніе, тимъ бильшъ треба суддей. Якъ то и пословица каже: що умъ добре, а два лучше.
Отъ по цій причини судъ черезъ присяжнихъ, которихъ буде не менше дванадцяти чоловикъ, да й ще, якъ побачите далі, саміхъ видборнихъ, на которіхъ підсудимий ни якого зазренія не мае и которі сами знаютъ пидсудимаго, — и е самий лучшій судъ.
Присяжни засідатели вибираютця изъ містныхъ обивателей не моложе двадцяти пяти и не старійше семидесяти літъ, и которі живутъ не менше двохъ роківъ въ тимъ уізди.
Не вибираются у присяжни засідатели, таки обиватели:
1., Которі або находятця підъ судомъ, або слідствіемъ, або по рішенію суда були въ острозі, або не оправдани судомъ по тяжкимъ преступленіямъ.
2., Такі, которі прогнани зъ служби по суду, або зъ духовнаго званія — за пороки, або изъ обчества по мірскимъ проговорамъ.
3., Которі объявлени банкрутами.
4., Которі находютця підъ опекою за мотовство.
5., Которі сліпи, глухи, німи, або божевілъни.
и 6., Которі не знаютъ русського язика.
Якъ начнутця вибори присяжнихъ засідателей, то сначалу пишутця два списка общій и очередний.
Въ общій списокъ вписиваютця.
1., Всі почотни мирови суддіи.
2., Всі служащи, опрічь суддей, що въ окружнімъ суді и мировихъ, секлетарівъ въ тихъ судахъ, приставивъ и судебнихъ слідователей, а тожъ прокуроривъ, вице-губернаторівъ и усякихъ полицейскихъ.
3., Всі хто служить по виборамъ дворянъ, або обчества, опрічь городскихъ головъ.
4., Крестяне, которі вибрани суддіями у волостній судъ, або въ добросовістни, а тожъ и ті, що перше були не менше трохъ роківъ або волостними старшинани, або головами, або старостами, або й други занимали подобни должности и служили честно.
5., Наконець, уси хозяіни, которі маютъ не меньше ста десятинъ земли, або худоби не менше якъ на триста рублівъ, або получаютъ жалованье, або доходъ съ свого капитала, ремества, чи промисла не менше двохъ сотъ рублівъ.
Не вносятця въ сей списокъ.
1., Монахі и попи.
2., Усі охвицери и други служащи у военній служби.
3., Школьни учителя.
и 4., Наймити.
Сей общій списокъ составля временна коммисія, яку назнача земьске собраніе, къ 1 Сентября кожнаго года.
Якъ вона его вже составе, то усякъ мае право читати той списокъ цилий місяцъ и у все отце время заявляти коммисіи, що кого нибудь неправильно записали, и якъ таке заявленіе буде правдиве, то коммисія исправля списокъ, а якъ не уваже такого заявленія, то и видмічае въ самомъ списки по якій причини не уважила.
Писля цего общій списокъ присяжнихъ засідателей видсилаетця временнимм коммисіями до губернатора къ 1 Октября, а губернаторъ, разсмотрівъ цей списокъ и викинувъ зъ него такихъ, которі не годятця у присяжни засідатели, видсила списокъ въ ту-же временну коммисію.
Списокъ сей для того, щобъ всі его знали, публикуетця печатается, у газетахъ.
Якъ хто недоволенъ, що губернаторъ викинувъ кого нибудь зъ списка, то може жаловатця не пізнійше якъ черезъ мисяцъ со дня публикаціи, 1 Департаменту Правителъствующаго Сената.
Жалоби подаютця самому губернатору, которій и видсила ихъ куди треба съ своимъ объясненіемъ.
Після цего временна коммисія составля очередний списокъ тимъ засідателямъ, які на другій годъ будутъ названи щобъ судити, и другій списокъ запаснихъ засідателей на случай очередни по якій-небудь причини не явлютця у судъ.
Очереднихъ засідателей вибираетця въ тихъ уіздахъ, де більшъ ста тисячь людей чотиреста, а де меньше-то двісті, а запаснихъ шістдесятъ.
Кожний присяжний призиваетця тільки одинъ разъ у годъ и мае право отказатьця на другій годъ, коли вже въ прошлимъ годі виполнивъ свою обовязанность.
Такъ обовязанность отця и не буде тяжка для присяжнихъ.
Та й ще то треба сказати, що коммисія разпреділя присяжнихъ засідателей не усіхъ на одно время, а поділяе на чотирі части и кажду часть назнача на три мисяця, а засідателей оповіща въ які мисяци вони повинни явитьця по призиву суда, такъ тогді хто не може въ иншій мисяцъ прійти, то попросе придсідателя коммисіи щобъ его вписали на другій мисяцъ.
Якъ присяжний засидатель не явитьця у судъ безъ уважительной причини, то съ него взискиваетця штрафъ: въ первий разъ відъ десяти до ста руб. у другій — відъ двадцяти до двохсотъ руб. а якъ неявитця у третій разъ, то, опрічь штрафу відъ тридцяти до трехъ сотъ руб, его будутъ судіти и лишать права и самому вибирати и щобъ его вибирали въ такі должности, въ які треба обчественного довірія.
Законними-жъ причинами, по якімъ присяжний може не явитьця, считаютця ті самі, які зличени для свідітилей, которіхъ визива мировий суддія.
Само собою якъ присяжний засідатель не далі, якъ черезъ два тиждня писля объявленія ему рішенія за штрафъ, представе доказательства що вінъ не могъ явитьця, то штрафъ зъ него скидаетця.
Присяжними повіренними зовутця ті люди, которі обовязани защищати підсудимаго у суді и по цій причини будемъ ихъ звати защитниками.
Такъ якъ въ суді буде прокуроръ, которий обовязанъ обвиняти підсудимаго и доказовати на его, то по правді треба, щобъ у підсудимого бувъ и такій чоловікъ, щобъ его защищавъ и оправдовавъ передъ суддіями, або присяжними.
По цій причини и назначаютця присяжни повіренни.
Вони вибираютця изъ ученихъ людей, що вчились въ Университетахъ, або у другихъ вишчихъ заведеніяхъ, и опрічь того такі, що прослужили не меньше пять роківъ въ такімъ місти, де могли навчитьця якъ производить судебни діла.
Присяжними повіренними не можно буть.
1., Тимъ которімъ меньше 25 лѣтъ.
2., Чужестранцямъ.
3., Банкрутамъ.
4., Чиновникамъ, которі служатъ и получаютъ за то жалованье.
5., Тимъ, которі запреступленія лишени правъ состоянія.
6., Тимъ, которі находютця підъ судомъ, або слідствіемъ по важнимъ преступленіямъ, або оставлени по рішенію въ подозреніи по такімъ же самімъ преступленіямъ.
7., Тимъ, которі вигнани изъ служби, або изъ духовного званія, або изъ общества за пороки.
и 8., И тимъ, которімъ по суду не дозволяетця буть повіреними.
Якъ діло поступить у окружний судъ, то винъ заразъ и чита, щобъ бачить, чи то діло судити одними суддиями, чи съ присяжними засідателями.
Якъ діло таке, що судити будутъ съ присяжними, то за три тиждня до суда изъ очередного списка присяжнихъ засідателей судъ назнача по жребію тридцять засідателей.
Це вінъ робе при откритихъ двиряхъ присутствія, такъ що усякій може бачить.
Такімъ же порядкомъ назнача шість запаснихъ засідателей.
Ті присяжни, які виберутця по жребію, оповіщаютця повістками, щобъ явились въ судъ въ те время, яке назначуть.
Затімъ судъ передае підсудимому.
1., Обвинительний актъ, де написано въ якімъ преступленіи вінъ обвиняетця и по якімъ уликамъ.
и 2., Списокъ тімъ свидітелямъ, которіхъ судъ буде визивати по его ділу въ судебне засіданіе.
Якъ яке діло таке, що обвинительнаго акта не пишетця, то підсудимому видаетця копія зъ жалоби обвинителя.
Не далі якъ черезъ тиждень підсудимий обовязанъ сказати суду кого вінъ избравъ собі въ защитники и чи не хоче вінъ щобъ судъ визвавъ ще другихъ свидітелей, опрічь тихъ, которі написани въ тимъ списки, якій підсудимому дали.
Защитника собі підсудимий може вибрати, або изъ присяжнихъ повіреннихъ, або изъ другихъ людей, которімъ законъ дозволя буть повіренними, а якъ підсудимий самъ не може вибрати защитника, то такого назнача ему предсідатель суда изъ присяжнихъ повіреннихъ.
Якъ защитникъ, такъ и самій підсудимий маютъ право читати діло и підсудимий, хоть би вінъ бувъ и підъ арештомъ, допускаетця поговорити на самоті зъ своимъ защитникомъ.
Затімъ судъ визива до себе усіхъ свідітелей, якіхъ треба буде, а за три дни до суда пидсудимому дается спісокъ суддей и прокурора, такъ и присяжніхъ засидателей на той кинець чи ни мае пидсудимий причинъ отвести ихъ отъ рішенія его діла.
Причини-жъ по якімъ можно отвести бувають.
1., Коли суддія, або прокуроръ, або присяжний засідатель, чи іхъ жинки и родичі маютъ сами участіе въ тимъ діли.
2., Коли суддія по тому ділу бувъ або судебнимъ слідователемъ, або прокуроромъ, або повіреннимъ одной зъ сторонъ.
3., Коли суддія приходитця або опекуномъ, або близькимъ наслідникомъ одноі изъ сторонъ, або мае тяжбу съ одною изъ сторонъ.
Объ отводі суддіи можно просити або въ письменномъ прошеніи, або на словахъ, и не далі якъ за день до суда.
Якъ Прокурора, такъ и Секлетаря окружнаго суда, можно отвести по тимъ же самімъ причинамъ, якъ и самихъ суддей.
Усі діла у окружнимъ суді, якъ вже я сказавъ, производятця публично, при усіхъ, хто захоче прійдти.
Тільки такі діла производятся не публично, а при затвореннихъ дверяхъ, по якімъ.
1., Хто буде хулитъ Бога, або Святихъ Его, або Православну Християньску віру.
2., Діло міжъ чоловікомъ и его жінкою.
3., Діло за незаконне винчанье.
4., Закражу жінокъ.
5., Діла міжъ родителями и дітьми.
6., Діла о соромномъ поведеніи.
7., Діла за насильничье жінокъ и дівокъ.
8., Діла о такіхъ поганихъ людяхъ, которі замізь жінки робятъ блудство со скотиною, (скотоложство) або съ чоловікомъ, (мужеложство) або которі сводятъ на блудство міжъ собою парубківъ, и дівчатъ, або чоловікивъ и молодицъ, (сводничество).
Та и въ такихъ ділахъ судъ закриваетця для громади тільки тогді, коли треба и окружний судъ обовязанъ въ своемъ рішеніи написати по якімъ причинамъ и що именно должно розбиратьця при закритихъ дверяхъ.
Одначе родичі підсудимого, або обвинителя, маютъ право буть при такіхъ ділахъ въ суді, не більшъ якъ по три чоловіка съ кожной сторони.
Слідствіе въ суді производитця на словахъ: тільки питають свидітелей, а вже не записиваютъ того що воні кажуть.
Хиба бъ тільки свидітель не явився у судъ по тій причини, що занедужавъ, або вмеръ, або дуже старий, або дуже далеко живе, — такъ тогді читаетця его показаніе.
Якъ Прокуроръ, которій повиненъ доказовати на підсудимаго, такъ и его защитникъ, которій повиненъ его защищати, маютъ въ суді одинакови права; якъ тому, такъ и другому можна въ правдивости своіхъ ричей представляти доказателъства; отводити по законнимъ причинамъ свидітелей, питати іхъ съ дозволенія предсідателя суда, объ чімъ захочутъ; перечить противъ уликъ свидітелей, прохати щобъ свидітеля були допитани або вмісті, або кожний по одиночкі, объяснятця по кожному дійствію, що робетця у суді, и доказовати несправедливость противной сторони.
Якъ вже настане день суда и усі, которі должни находитця, вже явились въ судъ, то предсідатель приказуе ввести підсудимаго у залъ засіданія, де вінъ и становитця на тимъ місті, яке ему проготовлено, а коли вінъ підъ арештомъ, то около его становитця и стража.
Затімъ предсідатель суда пита підcудимаго: якъ его зовутъ по имени и отчеству, яке прозвище, хто вінъ такій, скільки ему літъ, де живе и якимъ ремествомъ занимаетця и чи получивъ копію зъ обвинительнаго акта, або зъ жалоби обвинителя.
Писля цего читаетця списокъ усимъ тімъ свидітелямъ, которі визвани у судъ.
Якъ кого изъ свидітелей нема, то судъ, вислухавши обьясненія обохъ сторонъ чи можно производить слідствіе, коли нема свидітеля, поставля рішеніе або объ отсрочкі засіданія, або о производстві слідствія.
Если судъ отсроче засіданіе по тій причини, що не явився такій свидітель, показаніе котораго дуже важно, то приказуе або послати ему другу повістку, або й привести у судъ.
Законни причини щобъ свидітелю можно не явитьця у судъ ті самі, які виличени вижче, де я казавъ о свидітеляхъ, которихъ визива мировий суддія.
Якъ же хто не явитця безъ усякоі законноі причини, то съ того взискиваетця штрафу не більшъ ста рублівъ, и, опрічь того, вінъ обовязанъ заплотити за усі убитки, які будутъ черезъ то, що отсрочили засіданіе по неяви его.
Цей штрафъ скидаетця, коли свидітель не далі двохъ тижднівъ після того, якъ ему объявлять за штрафъ представе доказательство, що вінъ не могъ явитця.
Повіривши списокъ свидітелямъ, предсідатель суда приглаша іхъ вийти у другу особу кимнату, для ніхъ приготовлену, и приказуе не виходить відтеля перше, чімъ ихъ позовуть для спроса, и виддае приказъ доглядати, щобъ свидітеля поміжъ собою не зговаривались.
Коли діло, що буде рішаться, таке, що его треба рішати съ присяжними засідателями, то предсідатель суда повіра чи усі присяжни засідатели, которі були визвани, находятця въ суді.
Якъ на случай іхъ буде менше тридцати, то предсідатель добавля до цего числа по жребію изъ запаснихъ засідателей.
Цімъ присяжнимъ тридцяти засідателямъ пишется списокъ, которій показуетця прокурору, або обвинителю, а потімъ підсудимому.
Якъ та, такъ и друга сторона може отводити присяжнихъ и не казавши причинъ, по якімъ вони ото робять, и тогди предсідатель суда тихъ присяжнихъ и вичеркивае зъ списка.
Прокуроръ або обвинитель мае право отвести не більшъ шість засідателей, а підсудимий стільки щобъ изъ тридцяти осталось не меньше вісімнадцяти.
Якъ підсудимихъ два, або три, то вони отводютъ засідателей, або по согласію міжъ собою, а коли не согласятця, то чісло отведеннихъ іми засідателей ділітьця міжъ імі по рівно, коли отце можно, а не то отводятця по більшинству голосівъ, або по жребію.
Изъ числа неотведеннихъ засідателей вибираетця по жребію дванадцять комплектнихъ и шість запаснихъ.
Для цего предсідатель суда опуска білети съ именами неотведеннихъ засідателей у ящикъ, перемішуе тамъ ті білети, а потімъ и вийма по одному чотирнадцятъ білетівъ и кажде винуте име превозглаша.
Сі винути имена секретарь записуе у списокъ присутствія присяжнихъ засідателей такимъ порядкомъ, въ якімъ имена іхъ були винути по жребію.
Списокъ цей підписуетця суддьями и превозглашаетця у всеуслишанье.
Перви дванадцять засідателей по цему списку и будуть ті, которі стануть рішать діло, а послідні двое, хоть и будуть находитьця у судебномъ засіданіи, та тільки тогді стануть рішать діла, якъ хто небуть зъ тихъ дванадцяти вийде изъ засіданія до рішенія діла.
Після цего засідатели приводятця до присяги, кожний по своій вірі, а якъ въ тімъ городі нема ксенза, або пастора, або раввина, то такихъ иновірцивъ приведе до присяги предсідатель суда.
Передъ приводомъ до присяги усі, хто сидить у залі, встаютъ зъ свого міста и стоячи слухаютъ присягу.
Засімъ придсідатель суда обьясня присяжнимъ ихъ права, обовязанности и одвітственность.
Присяжни засідатели, которі назначени, щобъ рішати діло, мають таке жъ право, якъ и суддіи, розглядовати сліди преступленія, поличне и други вещественни доказательства, а тожъ питати черезъ предсідателя суда усіхъ тіхъ, которіхъ будуть допрашивати.
Вони мають право у усяке время просити предсідателя, щобъ вінъ ростолкувавъ імъ, що написано въ тихъ бумагахъ, які будуть читати въ суді, и все то, чого вони не зрозуміють.
Засідателямъ вже не можно ни вийти изъ зала, ни балакать зъ кімъ-нибудь, опрічь суддей, прокурора и секлетаря, — не попросивъ на те дозволенія предсідателя.
Імъ тожъ не дозволяетця збирать які небудь справки у другімъ місті, опрічь суда.
Якъ присяжний засідатель не виполне ціхъ правилъ, то вінъ вже недопускаетця до рішенія діла и подвергаетця штрафу отъ десяти до ста рублівъ и платежу усімъ убиткамъ, коли такі були черезъ его устраненіе.
Присяжни засідатели обовязани никому не казати якъ вони совіщались, хто зъ ніхъ подавъ голосъ за підсудимаго а хто противъ его.
Якъ вони сего не сполнятъ, то подвергаютця штрафу отъ десяти до ста рублівъ.
Для порядка міжъ собою присяжни засідатели вибираютъ изъ среди себе старшину изъ грамотнихъ.
Якъ усе отце вже зробиться, то тогді производитця саме судебне слідствіе.
Воно начинаетця тимъ що читаютъ у слухъ обвинительний актъ, або жалобу обвинителя, затімъ предсідатель суда въ короткихъ словахъ каже въ якімъ преступленіи обвиняетця підсудимий и пита его чи вінъ признае себе повиннимъ, чи ни.
Якъ вінъ признаетця и таке признанье не подастъ ни якого сумленія, то судъ, не производя слідствія, може перейдти до рішенія діла.
А одначе суддьи, присяжни, Прокуроръ и участвующи въ діли маютъ право требовати, щобъ не глядя на то, що підсудимий сознався, було произведено судебне слідствіе.
Се робитця для того, щобъ коли нибудь підсудимий безвинно на себе не показавъ, або щобъ суддьи лучше срозуміли якъ и яке вінъ преступленіе зробивъ.
Підсудимаго, которій не сознався въ преступленіи, предсідатель суда при кожномъ доказательстві пита: чи не хоче вінъ сказати, що нибудь въ свое оправданне.
Опрічь того якъ предсідатель, такъ и другі суддьи и присяжни маютъ право питати підсудимаго по усімъ обстоятельствамъ діла, которі не будутъ ясни.
Після цего свидітели, которі находились у другій кімнати, призиваютця у присутствіе суда кожний по одиночкі.
Перше усего допрашиваютця ті, которі обижанни черезъ преступленіе, затімъ свидітели, на которихъ показавъ обвинитель и наконець ті, на которихъ сослався підсудимий.
Перше допроса свідителей, — придсідатель суда пита обидві сторони: чи не маютъ вони такого подозренія на свидітеля, по якому ему не можно дать присяги.
До свидітельства зовсімъ не допускаютця.
1., Безъумни и съумасшедши.
2., Попи по такому ділу, о якімъ імъ звисно на исповіди.
3., Присяжни повіренни и защитники підсудимаго по такому сознанію підсудимаго, яке вінъ імъ сказавъ тогді вже, коли діло производилось.
Чоловіку, або жінці підсудимаго, близькимъ его родичамъ, братаиъ и сестрамъ можно не йти у свидѣтели, колижъ вони захочуть дать показаніе, то питаютця безъ присяги.
Присяги же не даетця ще тимъ:
1., Которі отлучени відъ церкви по рішенію духовнаго суда.
2., Малолітнимъ, которі маютъ меньше 14 лѣтъ.
и 3., Божевільнимъ, не зрозуміющимъ святости присяги.
Опрічь того, обідві сторони маютъ право отвести отъ присяги такихъ:
1., Которі лишени по суду усіхъ правъ состоянія, або тільки особеннихъ.
2., Того хто и не участвуе въ діли, та потерпівъ убитки, відъ преступленія, або жінку такого и его близькихъ и дальнихъ родичівъ.
3., Которі приходятця якій нибудь изъ сторонъ або прійматами, або названними батьками, або опекунами, або й сами находятця підъ іхъ опекою, або управляющими, або котора нибудь изъ сторонъ управляе ділами того свидітеля, або которі тягаютця по суду съ якою нибудь стороною, хоть и по другому ділу.
4., Жидівъ по діламъ вихрестивъ и старовіривъ по діламъ тихъ, которі перешли изъ разскола у православну віру.
5., Наслідникивъ того, хто судитця.
и 6., Тихъ, хто по тому же ділу бувъ Прокуроромъ, або защитникомъ підсудимаго, або повіреннимъ обвинителя.
Тожъ не прісягаютъ попи, монахі и такі иновірци, по віри которіхъ присяги нема; відъ послідніхъ, замізь присяги, беруть обіщаніе, що вони покажуть усю правду по чистій совісті.
Після присяги допрашиваютця свидітеля объ усімъ, що знаютъ и імъ по переду скажуть, щобъ казали правду и що за неправду сами будутъ підъ судомъ.
Еоякна изъ сторонъ тожъ мае право питати свидітеля по ділу о чімъ захоче.
Поки не кончитця засіданіе, допрошенни свидітели не маютъ права вийти безъ дозволенія придсідателя суда.
Якъ усі свидітели вже допрошени будутъ, то тогді Прокуроръ начина говорити обвинительну річь, де доказуе якій підсудимий яке и якъ зробивъ преступленіе и де тому доказательства.
А якъ діло такого рода, що рішаетця безъ присяжнихъ, то прокуроръ каже и яке наказаніе треба назначить підсудимому.
По тімъ же діламъ, которі можно прекратити примиреніемъ сторонъ, замізь прокурора, обвинительну річь говоритъ жалобщикъ, вінъ же и обвинитель.
Після прокурора каже річь гражданскій истецъ, такъ зоветця той, которий домогаетця получить уплату за убитки, яки ему зробивъ підсудимий.
А після его говоритъ свою річь защитникъ підсудимаго, де объясня усі объстоятельства, которі оправдиваютъ підсудимаго.
Після защитника снову, коли хоче, то говоритъ прокуроръ, або обвинитель, або гражданьскій истецъ, одначе послідня річь все таки доводитця підсудимому, або его защитнику.
Затімъ придсідатель суда пита самого підсудимаго чи не може вінъ ще чого сказати у свое оправданне, и якъ вінъ скаже, що вже ему ничого казати, то придсідатель объявля, що слідствіе кончено и тогді приступаютъ до рішенія.
Якъ діло такого роду, що рішается одними суддьями безъ присяжнихъ, то судъ пише вопроси, які треба буде, приміромъ, чи повиненъ підсудимий? яки обстоятельства увеличиваютъ и яки уменьшаютъ его вину? и проч. и чита усімъ ті вопроси, и якъ котора небудь зъ сторонъ буде казати де що противъ тихъ вопросивъ, то судъ исправля и дополня ихъ, коли уваже таке заявленіе.
Затімъ бумага зъ вопросами підписуетця усіми суддьями, которіхъ буде не меньше трехъ, після цего суддьи уходятъ у другу кімнату для совіта, де ни прокурора и никого не буде.
Суддьи должни сказати одно зъ двохъ: або чи не повиненъ або чи виненъ підсудимий, а вже, якъ перше було, въ подозрѣніи не можно оставлять.
Рішеніе свое суддьи должни положить по совісти, якъ имъ серце и розумъ скажуть після того, що вони сами чули и бачили на слідствіи у суді.
Постановивши рішеніе суддіи приходять назадъ у залу засіданія, при іхъ вході усі, хто сидить, встають съ своіхъ містъ, придсідатель суда превозглаша рішеніе и усі вислухиваютъ стоячи.
Затімъ придсідатель назнача день и часъ, коли приговоръ буде читатьця при откритихъ дверяхъ присутствія, и приглаша участвующихъ въ діли явитьця на те время у судъ.
Якъ яке діло такого роду, що воно рішаетця присяжними засідателями, то придсідатель суда, якъ кончитця усе слідствіе, объясня присяжнимъ найглавнійши обстоятельства діла и закони, по якімъ наказиваетця таке преступленіе и объясняе по якій причини таке доказательство буде противъ підсудимаго, атаке у его пользу.
При такихъ объясненіяхъ предсідатель обовязанъ одначе дивитьця, щобъ не сказати такъ, якъ вінъ самъ думае о підсудимомъ, або такъ, щобъ замітно було, що вінъ говоре въ сторону підсудимаго, чи противъ его.
Затімъ предсідатель дае старшому изъ засідателей листъ бумаги, де написани вопроси: чи зроблено (совершилось) преступленіе? чи повиненъ у немъ підсудимий? чи зъ умисломъ вінъ зробивъ? коли вінъ повиненъ, то чи е причини буть милостивимъ до его, чи не ма? и присяжни засідатели уходятъ для ради у особу кімнату, куди вже никого не пускаютъ и вона стережется карауломъ, и самі присяжни не маютъ вже права никуди виходить изъ тій кімнати безъ дозволеня предсідателя суда.
Присяжни засідатели повинни знати, що рішеніе ихъ — діло важне, а для того обовязани положить рішеніе по совісти, якъ вони почувствуютъ въ серці и въ розумі після того, коли вони усіхъ вислухаютъ у суді и якъ отце усе вони зрозуміютъ.
Відъ ніхъ законъ не требуе, що бъ вони непремінно казали по якімъ именно причинамъ вони признаютъ підсудимаго повиннимъ и щобъ воні именно таке-то доказательство считали противъ підсудимаго, а друге — у пользу его.
Присяжни повинни тільки, якъ имъ велить присяга, передумати гарненько и добросовістно объ усіхъ доказательствахъ, що були въ защиту и противъ підсудимого, и сказати тільки по сердешному чувству, якъ воно у нихъ появилось.
Нехай вони не думаютъ о тимъ, що такій-то законъ за преступленіе або неправдивий, або строгій, и по цій причини не ослобоняютъ того, кого вони щитаютъ повиннимъ. Вони повинни знати що наказаніе не вони, а суддіи назначаютъ, а вони обовязани тільки сказати чи виновенъ, чи ні підсудимий.
Окончивши свою раду присяжни засідатели подаютъ свои голоса по кожному вопросу по одиночкі.
Голоса видбира Старшина, которій свій голосъ объявля після усіхъ.
За тімъ вінъ зличуе голоса, які подани були противъ підсудимаго и які за него и надписуе противъ кожного вопроса одвітъ такій, якій вийшовъ по більшенству голосівъ.
Одвіти таки должни буть коротки, або эге (да), або ні (нѣтъ:) съ прикладомъ такого слова, у якімъ вся сила одвіта. Такъ приміромъ: на вопросъ чи совершилось преступленіе? утвердительний одвітъ буде: эге (да:) совершилось; чи повиненъ въ немъ підсудимий? одвітъ: эге, повиненъ, або ні, неповиненъ.
А коли присяжни найдуть, що однимъ эге, або ні не можно сказати по всій правді свого рішенія, то добавляютъ: эге, повиненъ, да безъ умисла.
Присяжни повинни старатьця щобъ вони усі одинакове рішеніе положили, а якъ не буде единодушнаго рішенія, то якіхъ більшъ буде голосівъ таке и рішеніе буде, якъ же голоса поділятьця по рівній часті, то щитаются за рішеніе то, яке сказано у пользу підсудимаго.
Коли по вопросу чи заслуживае підсудимий милости, шість присяжнихъ засідателей одвітятъ утвердительно, то Старшина приписуе: подсудимий по обстоятелъствамъ дѣла заслуживаетъ снисхожденія.
Записавши усі одвіти присяжнихъ, старшина зъ ними иде назадъ у залу засіданія; якъ тільки вони войдуть, то усі, хто у зали, встаютъ зъ своіхъ містъ, и старшина чита у слухъ вопроси суда и одвіти присяжнихъ.
Коли судъ единогласно признае, що присяжни осудили неповиннаго, то постановля рішеніе, щобъ діло передати на судъ новихъ присяжнихъ, и якъ отці послідні вже рішать, то таке рішеніе и буде послідне.
Якъ по рішенію присяжнихъ засідателей підсудимий оправданъ, то придсідатель суда заразъ же объявля его слободнимъ відъ суда и освобожда відъ ареста, коли тільки вінъ бувъ арестованъ.
А якъ по рішенію присяжнихъ підсудимий признанъ повиннимъ, то предсідатель суда предлага прокурору, або обвинителю, щобъ вони сказали якого наказанія хочутъ для підсудимаго, а після того предлага гражданьскому истцу щобъ той объявивъ свои законни права на полученіе той уплати за убитки, якоі вінъ домогаетця.
Якъ гражданьскій истецъ конче свою річь, то предсідатель суда пита осужденнаго чи не хоче вінъ що нибудь сказати на перекоръ тому, чого требуе прокуроръ и гражданскій истецъ.
Підсудимий и его защитннкъ не маютъ вже права казати що рішеніе присяжнихъ засідателей неправдиве, а можно імъ тільки доказовати, або що законъ не запреща того, що підсудимий зробивъ, або що підсудимаго не можно наказовати по давности времени, чи по милостивому манихвесту, або по якімъ другимъ причинамъ, або можно казати що ті убитки, уплати которихъ домогаетця гражданьскій истецъ, незаконни, або дуже велики; тожъ підсудимому, або его защитнику, можна прохати у суда, щобъ вінъ поменьше назначивъ наказаніе чімъ то, якого домогаетця прокуроръ, або обвинитель.
Якъ вже окончутця усі річи, то судъ приступа до совіщания по вопросамъ такімъ же порядкомъ, якій бува и тогді, коли рішаютъ діло безъ присяжнихъ засідателей и такимъ же порядкомъ объявля приговоръ, тільки судъ, коли присяжни сказали, що підсудимий заслуживае милости, непремінно обовязани облегчить слідуемое тому осужденному наказаніе одною, або двомя степенями, а колібъ треба ще й меньше, то судъ самъ вже не мае право того зробити, а обовязанъ просити объ тімъ ЕГО ИМПЕРАТОРСКОЕ ВЕЛИЧЕСТВО.
Удень, назначенний для объявленія рішенія, въ судъ уводитця підсудимий, коли вінъ находитця підъ арестомъ, и при откритихъ дверяхъ присутствія читаетця приговоръ.
Після того придсідатель каже въ якій срокъ и въ якімъ порядки може не довольна сторона жаловатця на той приговоръ, и за тімъ підсудммому даетця копія зъ того приговора даромъ, а прочимъ, що въ діли участвуютъ, за гроши.
Гроши зличуютця по тому скільки буде листивъ бумаги, кожній же листъ бумаги стоіть двадцять копіекъ, а на кожній страници листа пишетця не меньше двадцяти пяти строкъ.
Жаловатця на приговори окружнаго суда можно тільки на такі, которі постановлени безъ присяжнихъ засідателей, а приговори по тімъ діламъ, яки рішили присяжни засідатели, щитаютця вже окончательними и на нихъ можно жаловатьця тільки въ такихъ случаяхъ, якъ на приговори мировихъ сьіздивъ.
Жаловатьця на окружни суди по діламъ, рішеннимъ безъ присяжнихъ, можно тільки у судебну палату.
Самі жалоби подаютця у той окружний судъ, которий рішивъ діло, або на бумаги, або на словахъ, и не далі, якъ черезъ два тиждня після того, якъ объявленъ приговоръ.
Друга сторона мае право требовати копіи зъ такоі жалоби и подати у палату свои доказательства противъ правдивости той жалоби, на далі тільки якъ до того дня, въ якій будутъ слухати у палаті діло, которе судъ, получивши жалобу, заразъ же видсила туди вмісті съ жалобою.
У Палату вже нихто не визиваетця, хиба бъ тільки палаті дуже треба кого визвати, або коли сторони самі будутъ о томъ просити.
Палата назнача день, въ якій буде читатця діло, що и робитця при громаді публично, коли діло и въ окружнімъ суді производилось публично.
Палата жъ назнача підсудимому и защитника, коли вінъ самъ не избере собі.
За тімъ далі происходить такъ, якъ и у окружнімъ суді.
Якій приговоръ палати постановитъ, то вінъ и считаетця вже посліднімъ и на него жалоби не дозволяютця.
Хиба тільки въ такихъ случаяхъ, які я зличивъ, де казавъ о рішеніяхъ мировихъ съіздивъ.
Таки жалоби посилаютця у Кассаціонний Департаментъ Правительствующаго Сената, а подаютця вони на рішеніе окружного суда въ той же судъ, а на рішеніе судебной палати у сю палату.
Для подачи іхъ назначаетця тожъ два тиждни сроку, якъ и на приговори мировихъ съіздивъ, и тожъ можно жаловатьця або на бумаги або на словахъ.
Якъ Кассаціонний Департаментъ Правительствующаго Сената уничтоже приговоръ, то діло возвраща для нового рішенія або у той судъ, которий постановивъ приговоръ, або у другій судъ.
Якъ въ той, що прежде рішивъ діло, то діло рішаетця вже другими суддіями, и таке рішеніе щитаетця вже посліднимъ и ні въ якімъ случаі жаловатця на него не можно.
Колижъ Сенатъ утвердитъ приговоръ суда, то возвраща діло для изполненія рішенія въ той судъ, якій рішивъ его.
Щобъ підсудимому, невинно осужденному, дать ще більшъ средствій оправдатця, допускаетця знову начать (возобновитъ) діло.
Се робитця або по просьби осужденнихъ, чи ихъ родичівъ, або по протесту прокурора, и тільки у такихъ случаяхъ:
1., Коли осудятъ не одного, а двохъ, або и більшъ, за таке преступленіе, зробить яке одному изъ осужденнихъ зовсімъ не можно було, бо вінъ не бувъ въ тимъ місті.
2., Коли осудили за убійство такого чоловіка, которий після оказався живимъ, або за таке преступленіе, якого й не було.
3., Если буде доказано, що документи, на якіхъ судъ осудивъ, хвальшиви, або що показанія свидітелей — брехливи.
4., Коли доказано що суддьи рішили діло по користи, або зъ якоі другоі своеі вигоди.
Тогді Сенатъ, якъ побачить що е такі причини, то видсила діло у той судъ, якому воно підсудно и отминя приговоръ, коли вінъ не виполненъ.
Рішеніе окружнихъ судівъ и судебнихъ палатъ, на які жалобъ не було, або хоть и були, да рішенія не отминенни, заразъ же виполннютця.
Зъ повинного по рішенію взискиваютця и усі издержки, якъ то прогони дохторамъ, прогони и суточни свидітелямъ и прочи.
Коли осужденний найде, що ращотъ издержкамъ зробленъ не по правді, то не далі якъ черезъ два тиждня одъ объявленія ему объ цімъ ращоти, може жаловатьця: коли такій ращотъ написавъ окружній судъ — у судебну палату; а коли — уголовній Департаментъ судебноі палати — то общому собранію Департаментовъ ціі палати.
Кого-жъ по рішенію признали неповиннимъ, той заразъ ослобоняетця изъ підъ стражи, коли содержався підъ арештомъ, и по его просьби о его невииности публикуетця у газетахъ, а ему даетця право просити вознагражденія за вредъ и убитки, які вінъ понисъ за то, що его задарма осудили.
Таке вознагражденіе вінъ може просити не тільки зъ того, хто его обвинявъ, а й зъ судебнаго слідователя и прокурора, коли докаже, що вони робили зъ пристрастіемъ безъ законноі причини и недобросовістно.
Я кончивъ. — На прощание скажу вамъ отъ-що; хоть и гарний буде той новий судъ, а якъ обчество не буде хороше, то й судъ вийде не правий.
Треба вамъ крестяне зрозуміти, що теперь ви обовязани, якъ позовутъ васъ у свидітели, казати одну тільки правду и ничого 6ільшъ‚ опрічь правди.
Не потурайте ни на багатство, ни на званіе, ни на дружбу того, за кого будете присягати.
Вамъ звисно що правда не втоне въ воді, не згорить у огни и що брехнею свитъ прійдешъ, да назадъ невернесся.
Звисно вамъ тожъ, що за неправду и Богъ покара и люди:
Ви розумієте що брехливий свидітель хуже самого розбійника и вора: той робе шкоду одному чоловіку, а брехліви свидітели всему обчеству.
Тай яке тяжке наказаніе положено по законамъ тому, хто зробить брехливу присягу!
Отъ що пишетця у Уложеніи о Наказаніяхъ уголовнихъ и исправительнихъ, ст. 270 „За лживую присягу съ обдуманнымъ намѣреніемъ или умысломъ виновный подвергаетця: лишенію всѣхъ правъ состояния и ссилкѣ въ Сибирь на поселѣніе.“ Ст. 271 „Если кто равномѣрно съ обдуманнымъ намѣреніемъ или умысломъ учинитъ лживую присягу въ подтвержденіе такого своего по уголовному дѣлу свидѣтельства, вслѣдствіе коего обвиняемый долженъ неправильно понести уголовное наказаніе, то сей злостный клятвопреступникъ, по изобличеніи его, подвергается лишенію всѣхъ правъ состоянія и ссылкѣ въ каторжную работу въ крепостяхъ на время отъ восьми до десяти лѣтъ.“ Ст. 272. Если будетъ признано, что давшій лживую присягу учинилъ сіе безъ обдуманнаго намѣренія, а по замѣшательству въ труднихъ обстоятельствахъ и слабости разумѣнія о святости присяги, то онъ за сіе подвергаетця лишенію всѣхъ особеннихъ, какъ лично такъ и по состоянію присвоеннихъ ему правъ и преимуществъ и отдачѣ въ исправительныя арестантскія роты гражданскаго вѣдомства на время отъ двухъ до четырехъ лѣтъ.
А коли ви будете присяжними засідателями, то рішайте діла по совісти, щобъ васъ ни упросити, ни пидкупити не можно було, не дивитьця на то що підсудимий богатий, и вельможний, або бідний и простий, не потурайте ни тому, ни другому. Призовить имя Боже и якъ вамъ чиста совість и розумъ скажутъ, такъ и рішайте.
Якъ що буду живъ да здоровъ и почую що вамъ хочетця знати и объ гражданьскімъ суді, то напишу для васъ Короткій Викладъ изъ устава объ гражданьскімъ суді; — а дотого вибачайте — будьте ласкови.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|