Категорія:Роботи кулішівкою

у Вікіпедії: Кулішівка

Кулішівка — правопис популяризований Пантелеймоном Кулішем з 1856 поширений в Наддніпрянщині до Емського указу 1876 і а також на західноукраїнськиї землях.

Історія[ред.]

Власне Куліш не створив якогось абсолютно нового правопису, його елементи були й в попередників, проте з випуском своїх „Записок о Южной Руси“ (1856), „Граматки“ (1857) та ін. зробив чимало для популяризації фонетичного правопису. Кулішівка широко вживалась на території Російської імперії аж до своєї заборони Емським указом 1876 року і трохи менше на Галичині. Згодом модифікована версія кулішівки — Київський правопис 1873 року — став базою для створення грінченківки.

Особливості[ред.]

Найбільш помітними особливістю кулішівки були використання ё (ёму, слёзою), відмова від йотації і (Вкраіна, моіх, тихоі), фонетичний правопис дієслів (вертаютьця, вітаєсся).