Вечіръ стоявъ, та тяженько здихавъ — чому мила не виходила, Вечіръ стоявъ, та не тебе питавъ — чому мила не виходила. Бодай тобі, подруженько, та виіли комарі очі, Щобъ не стояла, та не розмовляла зъ моімъ милимъ та до півночі.
