Задивлений у небо України
55
можливу в реальності; мова героїв стає не стільки висловом їх імпульсів, миттєвих реакцій (як це зазвичай буває у драматичних творах), скільки деталізованим змалюванням ситуацій та себе у них, як-от, приміром, фантазування Галі на тему своєї відсутності, якому, з іншого боку, не відмовиш у задушевному ліризмі, гідному кращих ліричних творів поета («... Безщасна доленька моя! / Настане осінь, там зима, / Завиють вітри, вдарять в’юги, / I вам без мене скучно буде. / I ви заплачете не раз, / Згадавши бідну вашу Галю. / I от забудетесь підчас, / Що я живу в чужому кра́ю, / I підете мене шукать, / По хаті скрізь, а там надворі, / I будете мене гукать / На улиці і по садкові; / I скажете: і тут нема, і там нема. / Куди ж дівалася вона?»).
Отже, в плані наявності певного матеріального достатку та свободи волі героїня Петренкової п’єси перебуває на дещо вищому ступені, аніж споріднені з нею найзагальнішою ситуацією шлюбного вибору героїні вже названих українських п’єс. Галя має можливість вільно розмірковувати над можливими женихами, на рівних дискутувати з тіткою, навіть удавано радикально філософствувати на тему «чи потрібне заміжжя взагалі» — будучи при цьому певною, що в цій справі все поки що залежить від неї самої, а міркування родичів є не більш ніж дорадчим. Як художній образ до цієї Галі з п’єси Петренка найбільше наближеною є Галочка, героїня драми Г. Квітки-Основ’яненка «Щира любов, або Милий дорогше щастя» (написано — 1840, надр. 1848, вперше — як повість рос. мовою, 1839), яка, маючи вседозволеність від батька, робить його та друзів дому свідком своїх примхливих любовних метань. Куди героїню Петренкової п’єси заведе її власне (поки що видається: веселе) «сумасбрідство»? Чи передбачав автор відповідь на таке питання, мимоволі сформульоване заданими в першій дії параметрами ситуації та характеру героїні? Наданий Галі рівень свободи (якого не було у п’єсах попередників) створює і певні складнощі для автора: адже для розгортання
