|
Гілліс
Я — Гілліс, мати
Філайника. Скажи Метрісі в домі,
Що я прийшла.
Треїсса
(до Метріхи)
Візита!
Метріха
Хто там?
Треїсса
Якась Гілліс.
Метріха
(до Треїсси)
Ну, відійди!
(До Гілліси.)
Яка судьба веде
Тебе до мене, мамочко, що так тут
Являєшся, як бог колись-то людям?
Здається, вже п’ять місяців пройшло,
Як я й ві сні не бачила тебе
І як в мої ти не входила двері.
Гілліс
Далеко я живу від тебе, доню,
А на стежках болото по кістки,
А я одною вже ногою в гробі,
І сили в мене менш, як у мухи.
Метріха
(ласкаво всміхаючися)
Ну, що ти там балакаєш про старість!
Така ти ще, що й десять закасуєш.
Гілліс
(махаючи рукою)
Жартуєш, рибонько! Вам, молодим,
Все жарти в голові.
|
