»Товаришам із тюрми«, поміщений у збірнику »Давнє й нове» під заголовком »На зорі соціялїстичної пропаґанди«, стор. 165 і цілком перероблений у збірцї »Із лїт моєї молодости«, вірш »Не пора« з цього збірника помістив у збірцї »Давнє й нове« й т. д.), щоб надати їм якийсь певний характер, зробити їх щодо змісту чимость одноцїльним. Та й додано небагацько — всього 5 віршиків зі збірочки: »Із лїт моєї молодости«, а саме: Невільники (стор. 122), Товаришам із тюрми (стор. 151), сатиру: Поступовець (стор. 205) і два сонети: »Наука« (стор. 261) і »Дві дороги« (стор. 262)[1]. Всї цї віршики найшли собі приміщення, відповідно до свойого змісту, на відповідних місцях поодиноких роздїлів.
Зі збірки »Давнє й нове« взяли ми до видання ще один памфлєт: »Думу про Наума Безумовича«, який не ввійшов до другого видання »З вершин і низин« через те тільки, що колись був сконфіскований, й який хотїло ся, видко, Франкові у збірцї мати, як це бачимо з передмови до другого видання (стор. 94). А щоб не затирало ся загальне вражіння від цїлого збірника, щоби в уяві читача стояв заєдно Франко-громадівець із 90. років — на саме закінчення »З вершин і низин« передруковано »Великі Роковини», прольоґ, написаний у 1898. р. для ювілейного обходу столїтнїх відродин українського письменства. Думки, які висловлює на кінцї »Козак-Невмирака«, такі живі, такі глибокі, повні правди, і для Франка, як громадівця, такі характеристичні, що ця поема своїм змістом може належати тільки до цього збірника.
Не маючи нї найменьчої змоги помістити цїлого матеріялу, що склав ся на »З вершин і низин«, у хронольоґічному порядку[2]), я залишаю в цьому виданню
