Сторінка:Іван Франко. З вершин і низин. Зівяле листє й Великі роковини. 1920.djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 10 —

такий порядок (крім, звичайно, »Зівялого листя«), який був у другому виданню. Дати всї я задержав, тільки назви місяцїв дав українські — замісць славянських, що були у другому виданню (бо так робив і Франко у своїх нових виданнях, пор. »Давнє й нове«, »Із лїт моєї молодости«).

Щоб закінчити формальний бік видання я мушу ще додати, що, задля влекшення зрозуміння змісту, в деяких поемах постягано строфи (Ботокуди, Вандрівка Русина з Бідою, Асиміляторам, У цадика й т. д.). З тої самої причини декуди пороблено иньчі відступи (Сурка).

А тепер дещо про правопис і мову. Ще в 1911. р. (як я видавав Франкових »Довбущуків«) Франко напирав, щоб у виданнях його творів додержувати ся того правопису, якого вживає він сам. Знаючи це, я не зважив ся його зміняти нї в одній книжцї Франкових творів, що виходили під моєю редакцією (Захар Беркут, Перехресні стежки, Основи суспільности) — і цього принципу я держав ся і в цьому виданню. Через те »З вершин і низин« виходить правописом, що ним користували ся до війни наші обидва наукові товариства: львівське й київське.

Трохи инакше я поставив ся до мови, та тут знов таки йдучи за самим Франком. Відомо, що поет радо вживав нарічевих форм, ось таких:

а) орудн. одн. жін. роду імен. і прикм. та в заімениках на -ов, н. пр.:

силов (Веснянки, III), утїхов (Скорбні піснї, IX), стежков (Нічні думи, VIII)…
цїлов (Нічні думи, IX); млов густов (Карта любови, III), котров (Знайомим, IV)…
піді мнов (Excelsior, IV), з тобов (Знайомимі, V)…;

б) у мняких (і шелест.) відмінах імеників уживав місцевика на , н. пр.:

в вогни (Нічні думи, VI), по земли (Думи пролєтар. V, VI), у грани (Похорон)…,