|
Роберт Бернс
В чиїх очах є сльози співчуття,
Зблизись, схились і прочитай се гладко:
Хто тут лежить, був за життя
Найліпший муж, друг вірний, щирий батько.
На людське горе серце мав м'якеє,
Проти насилля й кривд незламний гірш скали;
Любив людей, та зло ненавидів душею,
І хиби всі його із чесноти плили.
*
Ледве часом збересь з трудом
У мене грошенят крихітка —
Одна нежданая біда,
І все пішло до дідька.
З недбальства, з добродушності
Всі гроші розлетяться;
Та я присяг: чи сяк, чи так,
Нічим не турбуваться.
*
О ти, що в небі там живеш
І по своїй вподобі
Одного в небо кличеш к собі,
А десятьох у пекло шлеш —
Лиш на хвалу собі, а не за те,
Що тут робили добре або зле!
|
